Справа № 357/12046/14-ц
2/357/71/15
Категорія 47
(ЗАОЧНЕ)
27 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Протасова О. М. ,
при секретарі - Снігур С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про надання дозволу на виїзд дітей за межі України без згоди батька, -
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, вказавши, що від шлюбу з відповідачем має синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають з нею. Рішеннями суду шлюб з відповідачем розірваний, вона самостійно виховує та утримує дітей, опікується ними та займається питаннями їх оздоровлення. Наразі місцезнаходження батька дітей їй невідомо, а вона має намір оздоровити їх за кордоном. Посилаючись на це, просила надати дозвіл дітям виїжджати за межі України для тимчасового проживання без згоди батька та дозволити виготовити для цього необхідні документи до 16 років.
У судовому засіданні позивач підтримала позов, посилаючись на наведені у ньому обставини, та пояснила, що відповідач засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2014 р. за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та відбуває покарання у Березанській виправній колонії №95. Сини займаються спортом та періодично разом зі спортивними командами виїжджають за кордон на змагання.
Відповідач, будучи повідомленим про місце та час розгляду справи, ставлення до позову не висловив, заяви про відкладення судового засідання не подав.
Представник за довіреністю третьої особи - Махаринський Г.В. проти позову не заперечував.
Вислухавши позивача та представника третьої особи, ухваливши про заочний розгляд справи та дослідивши її матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 того ж Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.141 СК України, батьки мають рівні права і обов'язки відносно дитини незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.7 ст.7 того ж Кодексу, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом п.2 ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України" та ч.3 п.22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57, за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно зі ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 року), у справі, яка стосується дитини, судовий орган до ухвалення рішення визначає, чи має він достатньо інформації для ухвалення рішення у найвищих інтересах дитини.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, обов'язок довести наявність обставин та надати відповідні докази на підтвердження того, що прийняття судового рішення відповідатиме найвищим інтересам дитини, покладений на позивача.
Зі свідоцтв про народження та довідки ЖЕК судом встановлено, що сторони є батьками синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають разом з матір"ю.
Як встановлено судом, вироком від 29.07.2014 р. Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відповідач засуджений до 4 років та 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Як вбачається з пояснень позивача, протягом 2015 року вона має намір оздоровити дітей за кордоном, а також сини мають взяти участь у спортивних змаганнях за межами України, в Ізраїлі, Грузії, Польщі, Угорщині та Германії, на що згоди відповідач не надав.
За таких обставин суд вважає, що позов в частині надання дозволу на виїзд дітей до зазначених країн у 2015 році без згоди батька підлягає задоволенню, оскільки це відповідатиме найвищим інтересам дітей.
Однак, відмовляючи у задоволенні вимоги надати дозвіл на виїзд дітей за межі України до досягнення ними шістнадцяти років, суд виходить з того, що, відповідно до ст.19 Конституції України, суди як органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.4 наведених вище Правил, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Системний аналіз наведених в рішенні норм свідчить про те, що згода суду на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу другого з батьків також має надаватись кожного разу окремо за мотивованою заявою іншого з батьків з зазначенням країни перебування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі; надання такої згоди без зазначення цих відомостей жодним нормативним актом не передбачено.
Тому, виходячи з принципу змагальності сторін, суд вважає, що позивач не обґрунтувала належно свою вимогу надати дозвіл на виїзд дітей за межі України до досягнення ними шістнадцяти років без зазначення країни перебування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, чим позбавила суд можливості пересвідчитись у тому, що прийняття такого судового рішення відповідатиме найвищим інтересам дітей.
Відмовляючи у вимозі надати дозвіл на оформлення проїзного документу дитини для виїзду за межі України малолітніх дітей, суд виходить з того, що діюче законодавство окремого дозволу суду на оформлення проїзного документа дитини не передбачає.
Окрім того, спірні правовідносини, які виникають у зв'язку з видачею проїзних документів дитини, розглядаються у порядку адміністративного судочинства, оскільки при видачі такого документа компетентні органи діють як суб'єкти владних повноважень.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, з заявою щодо оформлення проїзного документу дитини позивач ще не зверталась, а тому відповідна вимога заявлена позивачем передчасно.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин суд вважає, що не визначені конкретно вимоги позивача надати дозвіл дітям виїжджати за межі України до 16 років для тимчасового проживання без згоди батька, а також надати дозвіл на оформлення проїзних документів дитини задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212, 213, 215, 223-228, 294-296 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про надання дозволу на виїзд дітей за межі України без згоди батька відмовити.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України у 2015 році ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до Ізраїля, Грузії, Польщі, Угорщини та Германії, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СуддяО.М. Протасова
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. М. Протасова