Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/11012/14-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.
Категорія 46 Доповідач Павицька Т. М.
24 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Коломієць О.С., Трояновської Г.С.,
при секретарі судового
засідання Ковальській Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Житомирський міськвідділ УМВС України в Житомирської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 лютого 2015 року,-
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Житомирський міськвідділ УМВС України в Житомирської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі також зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_4, яка є власником 1/2 частини квартири, а з 22.04.2014 року зареєстрований її цивільний чоловік ОСОБА_3, який не проживає в даній квартирі, а відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Враховуючи вищевикладене, просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на те, що рішення суду порушує права ОСОБА_2, як співвласника квартири, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 156 ЖК члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК, тобто дружина власника, їх діти і батьки, а також може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_2 та третя особа - ОСОБА_4 є власниками кожний по ? частини квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі на підставі письмової згоди ОСОБА_4 був зареєстрований відповідач ОСОБА_3
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З довідки адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, з 22.04.2014 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі, як член сім'ї ОСОБА_4 за її згодою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те що, відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_3 права на користування спірною квартирою, оскільки позивачем не надано належних доказів про те, що відповідач не користувався спірною квартирою без поважних причин понад один рік, так як з моменту реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 та до моменту звернення з позовом до суду, а також ухвалення рішення, минуло менше одного року. Суд першої інстанції правильно вважав, що на правовідносини які виникли між сторонами вимоги ст.ст.71,72 ЖК України не поширюються.
При встановлені зазначених вище фактів судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні рішення правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді