Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/3414/14-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 289 ч. 2 КК України Доповідач ОСОБА_2
25 березня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами: - потерпілого ОСОБА_7 та з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2014 року і заяву обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього акту амністії, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 06.12.2012 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 185 ч. 3, 69, 289 ч. 2, 69, 70 ч. 1 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, 29.04.2014 року звільнений від відбуття покарання умовно-достроково, терміном на 8 місяців 25 днів, -
засуджено за ст. 289 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2012 року, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків 5 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 в строк відбування покарання його перебування під вартою з 11.06.2014 року по 06.08.2014 року.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено з наступного дня після дня набрання вироком законної сили.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави 540 грн. 54 коп. витрат на залучення експертів під час проведення судово- дактилоскопічної та авто товарознавчої експертиз.
Речовий доказ автомобіль марки «ВАЗ 21061», державний знак НОМЕР_1 , повернуто власнику - ОСОБА_7 .
Згідно вироку суду, 05 червня 2014 року близько 23 год. 30 хвил. обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився поряд із приватним будинком № 7, що по вул. Молодіжна в с. Вереси Житомирського району Житомирської області, де помітив у дворі вказаного будинку легковий автомобіль марки «ВАЗ 21061», державний знак НОМЕР_1 .
В цей же день та час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме вищевказаним автомобілем.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне, незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_8 , в цей же день та час, користуючись тим, що поблизу немає сторонніх осіб та за його діями ніхто не спостерігає, через калитку проник у двір будинку № 7, який розташований за вищевказаною адресою та є сховищем, де підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21061», державний знак НОМЕР_1 , бежевого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_7 , де пересвідчившись в тому, що автомобіль не обладнано протиугінною автосигналізацією, від'єднав від замка запалення провода електроживлення та поставив автомобіль на нейтральну передачу.
В подальшому ОСОБА_8 , не припиняючи свої злочинні дії, відчинив металеві ворота, що ведуть в двір будинку, звідки виштовхав на проїжджу частину вищевказаний автомобіль.
Не припиняючи свої злочинні дії направлені на повторне, незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_8 сів на переднє водійське сидіння де шляхом з'єднання проводів замка запалення запустив двигун та з місця вчинення злочину на цьому автомобілі зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 24000 гривень.
В апеляційних скаргах:
· з доповненнями обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок суду в частині призначення покарання, призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує на безпідставне твердження потерпілого про здійснення ним крадіжки речей з викраденого автомобіля, зазначення у вироці необґрунтованої суми вартості автомобіля, помилкове зазначення такої обтяжуючої покарання обставини, як перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, просить врахувати всі обставини, що пом'якшують покарання;
· потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворе покарання, а також дати правову оцінку неповноті досудового слідства. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 не розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, не відшкодував завдану шкоду, а тому заслуговує на більш суворе покарання. Також, вказує на неповноту досудового слідства, оскільки відповідного до його пояснень, як потерпілого, з належної йому машини були викрадені деякі речі, але слідчий з цього приводу не порушив кримінальне провадження щодо обвинуваченого.
В заяві обвинуваченого ОСОБА_8 йдеться про застосування до нього Закону України „Про амністію у 2014 році”, не наводячи ніяких підстав та даних.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні скарги з наведених в них мотивів та заперечували щодо задоволення апеляційних скарг один одного, міркування прокурора ОСОБА_6 в заперечення апеляційних скарг та у відмові у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_8 акту амністії за безпідставністю, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги та заява обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього Закону України „Про амністію у 2014 році”, задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та поєднаному з проникненням у сховище, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 289 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, судовий розгляд даного кримінального провадження проведено у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України. Обвинуваченому ОСОБА_8 судом було роз'яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, на що останній погодився. А тому, зазначення в апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_8 про необґрунтовану суму вартості автомобіля, помилкове вказання такої обтяжуючої покарання обставини, як перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння та вимога про виклик свідків для з'ясування обставин провадження, апеляційний суд вважає безпідставним.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд врахував обставину, яка пом'якшує його покарання - щире каяття у вчиненому злочині, та обставину, яка обтяжує його покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Суд також врахував особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який вчинив тяжкий злочин, але тяжких наслідків від даного злочину не настало, оскільки викрадений автомобіль повернуто потерпілому, має молодий вік та позитивно характеризується за місцем попереднього відбування покарання та призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 289 ч. 2 КК України, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цього Закону про кримінальну відповідальність.
Відповідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У разі, коли особа була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, будучи умовно-достроково звільненим від покарання призначеного вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2012 року, місцевий суд за правилами ст. 71 КК України правильно приєднав до призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 частково не відбуту частину покарання за вище вказаним вироком.
З вказаним рішенням місцевого суду погоджується й апеляційний суд.
З урахуванням зазначених фактичних обставин кримінального провадження (один епізод злочинної діяльності, автомобіль повернутий потерпілому), щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненому злочині, його молодого віку та позитивної характеристики за місцем відбуття покарання за попереднім вироком, твердження в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_7 про те, що призначене обвинуваченому покарання не є необхідним та справедливим, внаслідок м'якості, є непереконливим.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянтів щодо невідповідності призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Щодо доводів потерпілого ОСОБА_7 про скоєння обвинуваченим крадіжки речей з викраденого автомобіля, апеляційний суд відмічає, що відповідно ст. 404 ч. 4 КПК України, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_8 органом розслідування було висунуте лише за ст. 289 ч. 2 КК України, а тому твердження потерпілого ОСОБА_7 про винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки виходять за межі розгляду даного кримінального провадження.
Розглядаючи заяву обвинуваченого ОСОБА_9 про застосування до нього Закону України „Про амністію у 2014 році”, апеляційний суд вважає що до нього не може бути застосований Закон України „Про амністію у 2014 році”, оскільки відповідно до п. б) ст. 8 цього Закону України, амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обвинувачений ОСОБА_9 вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2012 року був засуджений на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, 29 квітня 2014 року він був звільнений умовно-достроково терміном на 8 місяців 25 днів, під час якого вчинив умисний тяжкий злочин, передбачений ст. 289 ч. 2 КК України, за який його засуджено. Статтею 1 цього Закону України передбачено, що звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, можливо лише до засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України. Злочин, передбачений ст. 289 ч. 2 КК України, за який його засуджено, відноситься до категорії тяжких. Крім цього, обвинуваченим ОСОБА_9 не надано ніяких відомостей про те, що він відноситься до осіб, передбачених ст. 1 цього Закону України, до яких можливо застосування амністію.
На підставі викладеного, вирок суду щодо ОСОБА_8 слід залишити без зміни, а заяву обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього акту амністії залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 та апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_8 в застосуванні до нього Закону України „Про амністію у 2014 році”.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 , який перебуває під вартою по іншому кримінальному провадженню, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: