У Х В А Л А справа 274/3425/14-к провадження: 1-в/0274/848/14
25.03.2015 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ; за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ; захисника ОСОБА_4 ; представника Бердичівської ВК (№70) ОСОБА_5 ; представника спостережної комісії ОСОБА_6 ; засудженого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві заяву засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Врадіївка, Миколаївської області, українця, громадянина України, раніше судимого 09.02.2000 року за ст. 140 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі, засудженого 08.04.2010 року Врадіївським районним судом Миколаївської області за ст.ст.15 ч.2, 187 ч. 3, 185 ч. 3, 70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Початок строку покарання 02.01.2007 року, кінець строку покарання 02.09.2016 року, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
встановив :
засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду із зазначеною заявою.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 заяву підтримав та зазначив, що він відбув 2/3 строку покарання, стягнення на нього були накладені безпідставно.
Прокурор вважає, що в задоволенні заяви засудженого слід відмовити, оскільки він не працює, має 1 заохочення та 5 стягнень, а тому не довів своє виправлення.
Представник Бердичівської ВК (№ 70) щодо заяви засудженого заперечив та пояснив, що засуджений під час відбування покарання не довів своє виправлення. Він не працює і не виявив бажання працювати.
Захисник підтримав заяву засудженого та зазначив, що він відбув більшу частину покарання, зробив для себе належні висновки, в судовому засіданні зазначив, що визнає вину в скоєних злочинах та кається.
Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали, які додані до заяви, а також матеріали особової справи на засудженого, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Так, відповідно до ст. 81 ч. 2 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 17 роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26.04.02 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці, тощо.
Засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 01.08.2008 року. Під час тримання в Миколаївському слідчому ізоляторі порушень вимог режиму тримання не допускав. Заохочень не мав. До суспільно-корисної праці не залучався.
В Бердичівській виправній колонії (№ 70) відбуває покарання з 02.06.2010 року. Виявив потяг до протиправної поведінки та відповідно до постанови начальника колонії від 16.06.2010 року переведений до ДПК. Допускав порушення вимог режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності 4 рази. З них 1 раз був поміщений до карцеру. Заохочень не мав.
З 31.10.2013 року відбував покарання в Райківській виправній колонії (№ 73), де порушень вимог режиму тримання не допускав. Мав 1 заохочення.
З 05.06.2014 року відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70) та характеризується наступним чином. Допустив порушення вимог режиму тримання, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності правами начальника відділення. Поведінка засудженого не стійка. На заходи профілактично-виховного впливу реагує задовільно, недоліки в поведінці усуває дещо повільно, не завжди робить для себе належні висновки. Вимоги режиму тримання дотримується під контролем адміністрації установи. Перебуває на профілактичному обліку в установі як: “схильний до втечі”. В середовищі засуджених вживається задовільно, стосунки підтримує із засудженими переважно негативної спрямованості. У відношенні до представників адміністрації поведінка неоднозначна. Бажання працювати на виробництві колонії, а також приймати участь в суспільно-корисній праці, не виявляє.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_7 не довів своє виправлення, а тому його заява є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
постановив:
в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1