Справа № 161/16567/14-к Провадження №11-кп/773/124/15 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.289 КК України. Доповідач: ОСОБА_2
19 березня 2015 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду від 14 січня 2015 року, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцька Волинської області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, працюючий малярем на Луцькому автомобільному заводі, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу по мобілізації, в порядку ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 6 (шість) місяців арешту.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, з середньою професійною освітою, одружений, працюючий слюсарем на Луцькому автомобільному заводі, в порядку ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 6 (шість) місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до набрання вироку законної сили залишено попередній - особисте зобов'язання.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вироком вирішено питання судових витрат.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд,
Згідно вироку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 31.07.2014 року близько 23:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, керуючись метою таємного заволодіння транспортним засобом, перебуваючи на території домоволодіння, що по АДРЕСА_3 , діючи умисно за допомогою ключів від дверей гаража, якими обвинувачений ОСОБА_10 попередньо заволодів з підсобного приміщення, розташованого на вищевказаній території, проникли до приміщення зазначеного гаража, перебуваючи в якому за допомогою ключа від замка запалювання ОСОБА_9 завів двигун автомобіля марки «Фіат Скудо» д.н.з. НОМЕР_1 , незаконно заволоділи даним транспортним засобом, здійснивши рух до с. Окорськ Луцького району, під час якого пошкодили зазначений автомобіль, чим згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № 7750 від 02.09.2014 року, заподіяли потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 15600 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинувачених, вважає вирок суду в частині призначення покарання надто суворим. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано молодий вік його підзахисних, думку потерпілого ОСОБА_8 , який просив суворо не карати обвинувачених, позитивні характеризуючі дані останніх, повне визнання вини та щире каяття, наявність постійного місця проживання, відшкодування завданих збитків та перебування на утриманні малолітніх дітей. Просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та застосувати до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ст.75 КК України і звільнити останніх від відбування покарання з випробовуванням строком на 3 роки.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 , які подані апеляційні скарги підтримали, потерпілого поклався на розсуд суду, думку прокурора, який апеляційні скарги заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.2 ст.289 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.
Твердження захисника ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про призначення обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надто суворого покарання є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про їх особу, а саме те, що вони мають постійне місце проживання та роботи, за якими характеризуються виключно позитивно, добровільно відшкодували завдані збитки, мають на утриманні малолітніх дітей, їх молодий вік. Крім того враховано пом'якшуючі покарання обставини обвинувачених: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків, на підставі чого і було призначене ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Однак, приймаючи до уваги те, що обвинувачені хоча і рахуються не судимими в порядку ст. 89 КК України, однак раніше притягувались до кримінальної відповідальності, вчинили злочин в короткий проміжок часу з моменту закінчення іспитового строку, а також враховуючи обставину, що обтяжує їх покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, підстав для пом'якшення їм покарання колегія суддів не вбачає.
Тому, врахувавши усі обставини по кримінальному провадженню, в тому числі й ті, на які посилається захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, суд, реалізувавши принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.69 КК України, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи захисника ОСОБА_7 , які наведені в поданій апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_10 та ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2015 року щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підпис/ /підпис/
З оригіналом згідно.
Ухвала набрала законної сили 19 березня 2015 року.
Суддя апеляційного суду ОСОБА_2
Помічник судді ОСОБА_14