11 березня 2015 р. Справа № 496/834/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Калінюк Р.Б.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
04.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області із позовом до Управління ПФУ у Біляївському районі Одеської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення п/вимог від 14.04.2014р., просила визнати протиправним та скасувати рішення №250 від 27.01.2014 року (протокол №7) про утримання з неї суми надміру виплаченої їй за період з 01.04.2003р. по 31.01.2014р. пенсії в розмірі 97241,28 грн. та повернути їй незаконно утримані на підставі цього рішення кошти.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27.01.2014р. відповідач, посилаючись на ст.50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виніс неправомірне рішення №250 про утримання з неї суми надміру виплаченої пенсії нібито у зв'язку з наданням нею недостовірних довідок про заробітну плату. Позивачка не погоджується з вказаним рішенням та вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки по-перше, весь спірний період часу вона на законних підставах отримувала нараховану їй відповідачем пенсію і до 27.01.2014р. жодних зауважень з цього приводу з боку відповідача та інших контролюючих органів не було і по-друге, особисто в її діях не має ознак будь-яких зловживань чи недобросовісності.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.11.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління ПФУ у Біляївському районі Одеської області щодо припинення виплати позивачці пенсії відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зобов'язання Управління відновити виплату пенсії згідно зі ст.21 цього ж Закону з дня її припинення - залишено без розгляду.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області від №250 від 27.01.2014 року (протокол №7) щодо стягнення з позивачки 97241,28 грн. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області повернути ОСОБА_1 кошти, незаконно утримані з неї на виконання рішення №250 від 27.01.2014р. (протокол №7).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Управління ПФУ в Біляївському районі Одеської області 20.11.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права та просив скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10.11.2014 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні усіх позовних вимог.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В квітні 2003 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала довідку №268 від 31.03.2003р. про свою заробітну плату за період з 01.04.1967р. по 08.05.1972р. і з 18.10.1984р. по 04.12.1988р., видану Майорівською сільською радою Біляївського району Одеської області, де остання понад 8 років працювала на посаді секретаря сільради.
На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів, Управлінням ПФУ, з урахуванням вищевказаної довідки про заробітну плату, згідно з протоколом №4140 від 08.04.2003р., позивачці з 01.04.2003р. було призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ.
Однак, 27.01.2014р. Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області, після перевірки пенсійної справи та особового рахунку позивача, на підставі протоколу №7 від 27.01.2014р., винесло рішення №250 про утримання з позивачки суми надміру виплаченої їй пенсії в розмірі 97241,28 грн. за період з 01.04.2003р. по 31.01.2014р. у розмірі 20% пенсії в зв'язку з наданням пенсіонером недостовірної довідки про заробітну плату.
Не погоджуючись з вказаним рішенням пенсійного органу, позивачка оскаржила його до суду.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, неправомірності рішення пенсійного органу, а також з наявності у позивача права на пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Так, ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. (в редакції до змін, які внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р.), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючиз 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У відповідності до п.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затв. Постановою правління ПФУ від 25.02.2005р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. №1566/11846), до заяви про призначення пенсії заявником додається про заробітну плату особи встановленого зразку за період страхового стажу до 01 липня 2000 року.
А згідно з п.17 цього Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та с заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступниками цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Разом з тим, пунктом 38 вказаного Порядку, в свою чергу, передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право, зокрема, в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів.
Як вже вказувалося вище, в січні 2014р. Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі м. Миколаєва, провело перевірку пенсійної справи та особового рахунку позивачки №144622, та за її результатами склало протокол №7 від 27.01.2014р., на підставі якого, з урахуванням акту ревізії ДФІ в Одеській області №810-16/104 від 02.12.2013р., винесло спірне рішення №250 про утримання з останнього суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 97241,28 грн. за період з 01.04.2003р. по 31.01.2014р. у розмірі 20% пенсії в зв'язку з наданням пенсіонером недостовірної довідки про заробітну плату.
Так, з матеріалів справи та оскаржуваного рішення вбачається, що усі надані позивачкою до Управління ПФУ довідки, на підставі яких останній було призначено пенсію та проводились її перерахунки, були видані їй Майорівською сільською радою, яка, в свою чергу, згідно із висновками ДФІ в Одеській області (акт ревізії №810-16/104 від 02.12.2013р.), необґрунтовано включила у ці довідки надбавку за ранг.
Таким чином, в зв'язку із врахуванням цієї довідки сільради №476 від 20.05.2008р. при обчисленні та перерахунку пенсії позивача за період з 01.04.2003р. по 31.01.2014р. фактично утворилася переплата на загальну суму 97241,28 грн.
Відповідно до змісту п.17 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», довідка про заробітну плату особи видасться виключно на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Крім того, ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
При цьому, відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких, відповідно до закону, проводиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір же відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати, з якого може бути відраховано не більш як 20% пенсії.
Як вже зазначалася судовою колегією, згідно із приписами ст.50 Закону, суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Таким чином, належною підставою для утримання з пенсії надміру виплачених сум - є зловживання безпосередньо з боку самого пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Проте, як встановлено судами обох інстанцій пенсійним органом жодним чином не доведений факт будь-яких зловживань саме з боку позивачки, а тому, відповідно, належних і достатніх підстав для прийняття рішення про утримання сум пенсії, надміру виплачених пенсіонеру ОСОБА_1, не було.
За таких обставин та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія вважає висновки суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованими та відповідаючими діючому законодавству.
До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в даному випадку, не було зроблено представниками відповідача в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ч.2 ст.11 КАС України та діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко