"19" березня 2015 р. Справа № 908/5000/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - Бойко О.В., довіреність від 17.03.2015 р. № 276-01.23;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 939З/1-28) на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.15 р. у справі № 908/5000/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод", м. Пологи Запорізької області;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОР ЛТД", м. Вільнянськ Запорізької області;
про стягнення суми 250105,37 грн., -
У листопаді 2014 р. ПАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "АЛКОР ЛТД", в якій (з урахуванням уточнених позовних вимог) просило стягнути з відповідача 250105,37 грн. по договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р., в т.ч.: 213716,00 грн. основного боргу; 15017,77 грн. пені та 21371,60 грн. штрафу. Також просило стягнути з відповідача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5004,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. у справі № 908/5000/14 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 213716,00 грн. основного боргу; 15016,27 грн. пені, 21371,60 грн. штрафу та 5004,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення норм ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суд, відмовивши у задоволенні усного клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом, позбавив сторони можливості укласти мирову угоду. Не погоджується з висновком суду про стягнення судового збору в повному обсязі, зазначає, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 р. у справі № 908/5000/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2015 р.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 4455 від 17.03.2015 р. та в судовому засіданні 19.03.2015 р. не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією щодо укладення мирової угоди по справі.
Відповідач свого представника в судове засідання 19.03.2015 р. не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 13.02.2015 р. копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 р. (т. 2 а.с. 22).
Враховуючи, що відповідач був повідомлений про час і місце судового засідання, його позиція достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 13.03.2014 р. між ПАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" (постачальником) та ТОВ "АЛКОР ЛТД" (покупцем) укладено договір поставки № 276/4, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати) покупцеві в обумовлені договором строки олію соняшникову нерафіновану та/чи олію соняшникову рафіновану виробництва постачальника (далі по тексту - продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити постачальнику її вартість (а.с. 11-15).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ч. 2 та п. 4.2 ч. 4 зазначеного договору поставки, загальна вартість продукції складається з сукупності вартості партій продукції, поставленої (переданої) за додатковими угодами на поставку (передачу) окремих партій продукції, які є невід'ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії продукції, ціна одиниці (однієї тони) продукції (ціна договору) та строк поставки узгоджується сторонами в додатковій угоді.
В п. 4.7 договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 сторони визначили, що датою поставки (передачі) продукції (її партії), вважається дата видаткової накладної, в якій уповноважений покупцем на отримання продукції представник розписався про отримання продукції.
Згідно з п. 10.1 договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4, договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, а також скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 р. включно.
Протягом дії договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1-8 до цього договору.
Зокрема, додатковою угодою № 7 від 22.07.2014 р. до договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 сторони домовились про поставку в строк до 23.07.2014 р. олії соняшникової рафінованої дезодорованої в кількості 16 тон, вартістю 11200 грн. за 1 тону, на загальну суму 179200,00 грн. (а.с. 22).
Додатковою угодою № 8 від 24.07.2014 р. до договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 сторони домовились про поставку в строк до 30.07.2014 р. олії соняшникової рафінованої дезодорованої в кількості 16 тон, вартістю 11200 грн. за 1 тону, на загальну суму 179200,00 грн. (а.с. 23).
На виконання додаткової угоди № 7 від 22.07.2014 р. до договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 позивач поставив по видатковій накладній № 3598 від 22.07.2014 р. (а.с. 24) олію соняшникову рафіновану дезодоровану в кількості 15,31 тон на загальну суму 171472,00 грн. Продукцію отримав представник відповідача - Барабаш Микола Федотович, що діяв на підставі довіреності № 47 від 21.07.2014 р. (а.с. 64), строк дії якої встановлено до 31.07.2014 р. Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплена печатками сторін.
На виконання додаткової угоди № 8 від 24.07.2014 р. до договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 позивач поставив по видатковій накладній № 3672 від 25.07.2014 р. (а.с. 25) олію соняшникову рафіновану дезодоровану в кількості 15,37 тон на загальну суму 172144,00 грн. Продукцію отримав представник відповідача - Барабаш Микола Федотович, що діяв на підставі довіреності № 49 від 25.07.2014 р., строк дії якої встановлено до 04.08.2014 р. (а.с. 65).
Порядок оплати отриманої продукції сторони визначили в розділі 6 договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4.
Так, відповідно до п. 6.1 договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4, оплата продукції (її партії) здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 операційних (банківських) днів з дати поставки продукції (її партії).
При цьому розмір грошових коштів, які переховуються в якості вартості продукції (її партії), визначається шляхом множення ціни одиниці (однієї тони) продукції, зазначеної в додатковій угоді, на фактичну кількість поставленої продукції в партії, зазначену в видатковій накладній. Розмір грошових коштів, які перераховуються покупцем постачальнику в якості оплати вартості продукції (її партії), зазначається постачальником в рахунку на оплату.
В пункті 6.2 зазначеного договору сторони визначили, що оплата за продукцію (її партію) вважається здійсненою з дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
На виконання п. 6.1 договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 позивачем виставлено відповідачеві рахунки на оплату продукції: № 3149 від 22.07.2014 р. на суму 171472,00 грн. та № 3204 від 25.07.2014 р. на суму 172144,00 грн., на загальну суму 343616,00 грн. (а.с. 26-27).
Відповідач отриману продукцію по договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 оплатив частково в сумі 129900,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача від 30.07.2014 р. (а.с. 66). У зв'язку з чим заборгованість по оплаті продукції склала 213716,00 грн.
У відповідності до п. 7.2 договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р., за порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а у випадку порушення строків оплати більш ніж на 7 календарних днів останній сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Позивач 05.09.2014 р. направив на адресу відповідача претензію-вимогу від 03.09.2014 р. вих. № 2198/1/04 про сплату протягом 7 календарних днів від дня одержання цієї претензії-вимоги заборгованості по договору поставки від 13.03.2014 р. № 276/4 в сумі 213716,00 грн., що підтверджується описом про вкладення у цінний лист від 05.09.20015 р. (а.с. 29-32).
Відповідач заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами про стягнення з відповідача 250105,37 грн. по договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р., в т.ч.: 213716,00 грн. основного боргу; 15017,77 грн. пені та 21371,60 грн. штрафу, які частково задоволено судом першої інстанції.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця щодо оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено вартість отриманої продукції по договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р. на суму 213716,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 213716,00 грн. основного боргу.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження апелянта про неправомірну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи для вирішення сторонами спору мирним шляхом, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Частиною 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо вирішує: чи є той чи інший випадок винятковим.
Таким чином, продовження строку розгляду спору за клопотанням сторони є правом, а не обов'язком суду. Отже, суд не зобов'язаний задовольняти клопотання сторони про продовження строку розгляду справи, якщо вважає, що справа може бути розглянута у строк, встановлений нормами ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву у даній справі було прийнято до розгляду Господарського суду Запорізької області та порушено провадження у справі ухвалою від 19.11.2014 р. (а.с. 2).
В процесі розгляду справи Господарського суду Запорізької області розгляд справи відкладався ухвалою від 04.12.2014 р. (а.с. 78) та від 23.12.2014 р. (а.с. 89), у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
В судовому засіданні 19.01.2015 р. представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи з метою надання можливості вирішити спір мирним шляхом, та надав для долучання до матеріалів справи лист до позивача від 12.01.2015 р. вих. № 05 (а.с. 99), в якому відповідач просить провести реструктуризацію загальної заборгованості з усіма штрафними санкціями на загальну суму 250194,35 грн. згідно запропонованого ним графіку та підготувати проект мирової угоди.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні усного клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи, оскільки мирова угода - це договір, який укладається стронами з метою припинення спору на умовах, визначених стронами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті.
Тобто, укладаючи мирову угоду, сторони ліквідують правовий конфлікт на погоджених ними умовах.
В матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди на мирне врегулювання спору.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 15017,77 грн. за загальний період з 30.07.2014 р. по 11.11.2014 р. включно.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В абзаці 1 п. 7.2 договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р. сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати продукції (її партії), останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 30.07.2014 р. по 11.11.2014 р. в сумі 15016,27 грн., в т.ч.: 2989,77 грн. за період з 30.07.2014 р. по 11.11.2014 р. за прострочення оплати за продукцію, отриману по накладній № 3598 від 22.07.2014 р.; 12026,50 грн. за період з 02.08.2014 р. по 11.11.2014 р. за прострочення оплати за продукцію, отриману по накладній № 3672 від 25.07.2014 р.
Відповідно до абзацу 2 п. 7.2 договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р., у випадку порушення покупцем строків оплати продукції (її партії) більш ніж на 7 (сім) календарних днів, останній сплачує постачальнику додатково, крім пені, передбаченої абзацем 1 п. 7.2 договору, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
На підставі зазначеного, враховуючи, що відповідачем були більше ніж на 7 днів порушені строки оплати за отриману продукцію, визначені в п. 6.1 договору поставки № 276/4 від 13.03.2014 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 21371,60 грн.
Згідно ч. 1 ст. ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1,50 грн. задоволенню не підлягають, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача частково задовольнити, рішення місцевого господарського суду змінити в частині стягнення з відповідача судового збору в сумі 5004,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 5002,08 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19 січня 2015 року у справі № 908/5000/14 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОР ЛТД" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд. 2Б/14, код ЄДРПОУ 36803702) на користь Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, буд. 36, код ЄДПОУ 00384147) 5004,00 грн. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОР ЛТД" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд. 2Б/14, код ЄДРПОУ 36803702) на користь Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, буд. 36, код ЄДПОУ 00384147) 5002,08 грн. судового збору.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 24.03.15
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.