29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" березня 2015 р.Справа № 924/162/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Шепетівського міжрайонного прокурора, м. Шепетівка в інтересах держави в особі:
1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ;
2. Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка, Хмельницька область
про стягнення 95 838,79 грн. заборгованості по договору №14/2334/11 від 30.09.2011р., з яких 24 493,06 грн.3% річних, 71 345,73 грн. індексу інфляції
За участю представників сторін:
від позивача-1: не прибув;
від позивача-2: Безпалюк О.Л. - за довіреністю №14-95 від 18.04.2014р.;
від відповідача: не прибув;
за участю: Ткачук Н.С. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області (службове посвідчення №031769 від 26.01.2015р.)
В засіданні суду 23.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суть спору: Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ та ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ звернувся до суду із позовом про стягнення із ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" 95 838,79 грн. заборгованості по договору №14/2334/11 від 30.09.2011р., з яких 24 493,06 грн. 3% річних та 71 345,73 грн. індексу інфляції.
Прокурор вказує, що згідно умов вказаного договору ПАТ „НАК „Нафтогаз України" зобов'язаний був передати у власність відповідачу імпортований природний газ, а ТО" „Шепетівка Енергоінвест" - прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.
При цьому, п. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору № 14/2334/11 позивачем для відповідача упродовж жовтня-грудня 2011р., січня-квітня 2012 року здійснено поставку природного газу на загальну суму 9 194 052,09 грн. Однак, в порушення умов договору відповідачем не проведено своєчасний та повний розрахунок за спожитий газ, внаслідок чого утворився борг в сумі 2 893 192,91 грн.
Повідомив суду, що з метою стягнення вказаного боргу ПАТ „НАК „Нафтогаз України" у квітні 2014 року звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" 2 893 192,91 грн. - основного боргу, 350 422,96 грн. - 3% річних, 339 256,03 грн. - індексу інфляції.
Господарським судом Хмельницької області винесено рішення від 24.09.2014 у справі №924/1008/14 за позовом ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" про стягнення заборгованості, яка виникла через неналежне виконання договору №14/2334/11, за яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 893 192,91 грн. основного боргу, 348 590,13 грн. 3% річних за прострочення проплати в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, 290 915,06 грн. - індексу інфляції за зобов'язаннями за період 3 грудня 2011 року по квітень 2012 року.
Разом з цим, вказане рішення суду відповідачем не виконано, сума боргу у розмірі 2 893 192,91 грн. не сплачена.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із цим, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" проведено нарахування 3% річних на суму 24 493,06 грн. та інфляційних виплат на суму 71 345,73 грн., всього на 95 838,79 грн. на непогашений борг у розмірі 2 893 192,91 грн., який виник за період з лютого по квітень 2012 року.
Зокрема, станом на 01.10.2014 нараховано 3% річних у сумі 24 493,06 грн., а саме: 3% річних за зобов'язаннями лютого 2012 року: 21.06.2014 по 01.10.2014р., 103 дн.-1 084 548,81 грн. нараховано 9 181,52 грн.; 3% річних за зобов'язаннями березня 2012 року: 21.06.2014 по 01.10.2014р., 103 дн. - 1387 653,82 грн. нараховано 11747,54 грн.; 3% річних за зобов'язаннями квітня 2012 року: 21.06.2014 по 01.10.2014р., 103 дн. - 420 990,28 грн. нараховано 3564,00 грн.
Крім того, прокурором також заявлено до стягнення із відповідача інфляційні витрати в сумі 71 345,73 грн., а саме:
- за зобов'язаннями лютого 2012 року за період з червня по серпень 2014 року із суми простроченого платежу 1 230931,18 грн. позивачем нараховано 27 267,98 інфляційних нарахувань;
- за зобов'язаннями березня 2012 року за період з червня по серпень 2014 року із суми простроченого платежу 1 526 610,45 грн. позивачем нараховано 33817,96 грн. інфляційних нарахувань;
- за зобов'язаннями квітня 2012 року, за період з червня по серпень 2014 року із суми простроченого платежу 1463 147,33 грн. позивачем нараховано 10 259,79 грн. інфляційних нарахувань.
Вказані суми відповідачем добровільно не сплачені.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідач у письмовому відзиві від 18.02.2015р. за вих.№154 проти позову заперечив, посилаючись на те, що заборгованість за договором №14/2334/11 від 30.09.2011р. виникла як різниця в тарифах на послуги з централізованого опалення, що надавались населенню, у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості на послуги з централізованого опалення тарифам, затвердженим виконавчим комітетом Шепетівської міської ради на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції.
Відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій та зазначає, що відповідно до ст. 614 ЦК України підставою для відповідальності за порушення зобов'язань є вина, проте вина в діях відповідача відсутня, оскільки за період з 2011р. по 2014р. відповідачеві протоколами засідання комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу постійно узгоджувались обсяги заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання, що виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуги з централізованого опалення, затвердженим тарифам.
Відповідно до ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. визначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок випадковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності простроченого виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Доказом перебування відповідача у скрутному матеріальному становищі внаслідок наявності кредиторської заборгованості є те, що у зв'язку з передачею у концесію цілісних майнових комплексів „Шепетівське підприємство теплових мереж" та „Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства" до відповідача перейшли усі боргові зобов'язання комунальних підприємств, що відображено у пунктах 1.4.1., 1.4.2. Статуту ТОВ „Шепетівка Енергоінвест".
Крім того, за актом прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж від 24.05.2012 року відповідачу передано кредиторську заборгованість у сумі 17 713 742,37 грн. Крім того, повідомляє, що за Договором №14/2334/11 від 30.09.2011 року заборгованість із сплати основного боргу у відповідача відсутня.
З наведених підстав відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення 71 345,73 гривень інфляційних; 24 493,06 гривень - трьох процентів річних.
У додатковому доповненні до відзиву від 10.03.2015р., відповідач стверджує, що заборгованість за договором №14/2334/11 від 30.09.2011р. на суму 2 893 192,91 грн. підтверджена доказами.
Так, відповідач вказує, що відповідно до виписки Шепетівського УДКСУ від 16.10.2014 року, заборгованість за спожитий підприємством природний газ, отриманий від позивача за вищевказаним договором, сплачена повністю, у сумі 2 893 192,91 грн. як відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась для потреб населення та релігійних громад.
Істотне значення для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та ст.551 ЦК України мають ті обставини, що відповідач знаходиться у важкому фінансову стані, а оплата штрафних санкцій негативно вплине на розрахунки по оплаті за отриманий природний газ.
Прокурор та представник позивача-2 в засіданні суду 23.03.2015р. прибули, позовні вимоги підтримали та просять про задоволення позову.
Представник позивача-1 в засіданні суду 23.03.2015р. участі не приймав, у поданих письмових поясненнях від за вих.№17/0317 від 16.02.2015р. повідомив суду, що позовну заяву підтримує у повному обсязі, вважає її обґрунтованою, законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги Шепетівського міжрайонного прокурора у повному обсязі та стягнути із відповідача на користь НАК „Нафтогаз України" заборгованість у сумі 95 838,79 грн.
Представник відповідача в засідання суду 23.03.2015р. не прибув.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ як юридична особа зареєстроване 02.06.1998 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №303696 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №236500 серія АБ від 25.11.2010 р.
Згідно п.5 Статуту НАК „Нафтобаз України" метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п.21 Статуту).
Товариство з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка як юридична особа зареєстроване 07.04.2011р. Шепетівським виконкомом, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №181097 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки із ЄДР від 11.08.2014р. №19130189.
30.09.2011р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (продавець) та Шепетівським підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір №14/2334/11 купівлі - продажу природного газу.
Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2001р. та у 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 14 269,00 тис.куб.м.
Зі змісту п.3.1. Договору вбачається, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді ОДУ ДК „Укратрансгаз" на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).
Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4. Договору).
Згідно п.4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. №288 „Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям".
Пункт 5.1. Договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн. (п.5.2. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.6.3. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
У відповідності до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з „01" жовтня 2011р. до „31" грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
11.10.2011р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору від 30.09.2011р. №14/2334/11, згідно якої з 11.10.2011р. п.5.2 ст.5 вказаного договору сторони виклали в наступній редакції: „Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціям, становить 1 248,74 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% -60,46 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
19.01.2012р. сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору від 30.09.2011р. №14/2334/11, згідно якої з 01.01.2012р. пункт 5.2 ст.5 вказаного договору сторони виклали в наступній редакції: „ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб, м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, становить 1 248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 248,08 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.
На виконання договору позивачем було проведено постачання газу на загальну суму 9 194 052,09 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2011р. в обсязі 458,500 тис. куб.м. на суму 600268,20 грн., за листопад 2011р. - в обсязі 976,491 тис. куб.м. на суму 1 278 422,02 грн., за грудень 2011р. - в обсязі 1 018,537 тис. куб.м. на суму 1 333 468,65 грн., за січень 2012р. - в обсязі 1509,259 тис. куб.м. на суму 1 975 921,88 грн., за лютий 2012 року - в обсязі 1678,374 тис. куб.м. на суму 2 197 327,24 грн., за березень 2012р. - в обсязі 1 059,925 тис. куб.м. на суму 1 387 653,82 грн., за квітень 2012р. - в обсязі 321,563 тис. куб.м. на суму 420 990,28 грн.
02.12.2011р. між Шепетівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" укладено договір концесії, відповідно до якого концесієдавець (міська рада) надає на 12 років концесіонеру (відповідачу) право істотно поліпшити та здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері теплопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.
Згідно п.2 договору передбачено, що об'єктом концесії за договором є цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", м. Шепетівка, пров. Короленка, 1а. Перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу (склад об'єкту концесії) визначений на підставі даних інвентаризації майна та викладений у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
За умовами п.13 договору майно, отримане у концесію, включається до балансу концесіонера - юридичної особи із зазначенням, що це майно отримане у концесію.
Відповідно до п.47 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Договір посвідчений нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу 02.12.2011 року та зареєстровано в реєстрі за №5076, про що свідчить підпис та печатка нотаріуса.
24.05.2012р. Шепетівське підприємство теплових мереж та Товариство з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" підписали акт приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж.
Згідно даного акту у зв'язку із підписанням 23.05.2012р. акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу „Шепетівського підприємства теплових мереж" в концесію ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", затвердженого рішенням виконкому Шепетівської міської ради від 22.05.2012р. №125, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж станом на 24.05.2012р., а саме: дебіторської заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 9052880,62 грн., в тому числі заборгованості населення - 7018590,84 грн., заборгованості бюджетних організацій - 843882,54 грн., заборгованості інших споживачів - 1190407,24 грн., кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги - 9170525,54 грн., дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в сумі 397873,02 грн.
Додатком до акту сторони передбачили реєстр дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 24 травня 2012 року, серед яких зазначено заборгованість перед НАК „Нафтогаз України" за договором №14/2334/11 на суму 6 805536,60 грн.(згідно реєстру до акту). Акт та додаток підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" від 30.07.2012р. внесено зміни до Статуту товариства, згідно п.1.4.1 якого визначено, що товариство є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж за правами та обов'язками по сплаті боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли на Шепетівському підприємстві теплових мереж до моменту підписання акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 24.05.2012р. Боргові зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, передаються згідно акту приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж від 24.05.2012р. та реєстру, що додається.
03.09.2012р. НАК „Нафтогаз України" та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" підписали Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу №14/2334/11 від 30.09.2011р., згідно якої встановили таке: у зв'язку з тим, що ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж за правами та обов'язками з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, сторони вирішили в преамбулі договору, замість Шепетівського підприємства теплових мереж читати Товариство з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест". Реквізити покупця викладено в новій редакції. Згідно п.4 дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 02.08.2012 року і діє протягом строку дії договору.
У зв'язку із тим, що станом на 20.06.2014р. у відповідача був наявний борг перед позивачем в сумі 2 893 192,91 грн., останній звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 2 893 192,91 грн. основного боргу, 350 422,96 грн. 3% річних та 339 256,03 грн. індексу інфляції за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2014р. по справі №924/1008/14 позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто із відповідача 2 893 192,91 грн. основного боргу, 348 590,13 грн. 3% річних та 290 915,06 грн. індексу інфляції. В решті позовних вимог про стягнення із відповідача 1 832,83 грн. 3% річних та 48 340,97 грн. індексу інфляції суд відмовив.
Зазначене рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2014р. по справі №924/1008/14 в установленому законом порядку набуло чинності та не скасоване.
Згідно поданої в матеріали справи виписки Шепетівського УДКСУ від 16.10.2014р. заборгованість за спожитий природний газ по договору від 30.09.2011р. №14/2334/11 сплачена в сумі 2 893 192,91 грн. шляхом відшкодування із державного бюджету України різниці в тарифах за теплову енергію.
Відтак, прокурор звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 3% річних в сумі 24 493,06 грн. та інфляційних витрат в сумі 71 345,73 грн., всього в розмірі 95 838,79 грн. на непогашений борг у розмірі 2 893 192,91 грн., який виник за період з лютого по квітень 2012 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності суд враховує таке:
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", як продавцем, та Шепетівським підприємством теплових мереж, як покупцем, було укладено договір №14/2334/11 купівлі-продажу природного газу, який за своєю правовою природою містить ознаки договору поставки.
Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Натомість, зобов'язання по оплаті вартості за отриманий покупцем природний газ ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" отримало на підставі договору концесії від 02.12.2011р., згідно якого об'єктом концесії сторони визначили цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", м. Шепетівка, пров. Короленка, 1а.
При цьому, актом приймання-передачі від 23.05.2012р. цілісний майновий комплекс „Шепетівського підприємства теплових мереж" було передано у концесію ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", що затвердженого рішенням виконкому Шепетівської міської ради від 22.05.2012р. №125. Відтак, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" набуло усіх прав і обов'язків щодо погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж станом на 24.05.2012р., в переліку якого також наявний борг в сумі 6 805536,60 грн. перед НАК „Нафтогаз України" згідно договору від 30.09.2011р. №14/2334/11.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про концесії" передбачає, що концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.
Частиною 3 ст.22 Закону України „Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
Судом приймається до уваги, що після укладення договору концесії, об'єктом якого є цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", відповідач став правонаступником усіх боргових зобов'язань Шепетівського підприємства теплових мереж з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, в тому числі й щодо відповідальності за несвоєчасну оплату.
Вказані фактичні обставини досліджувались судом при вирішенні справи №924/1008/14 та встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2014р. про стягнення із ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 2 893 192,91 грн. основного боргу, 348 590,13 грн. 3% річних та 290 915,06 грн. інфляційних витрат, всього в сумі 3 532 698,10 грн., і не є предметом розгляду по даній справі №924/162/15.
Судом також враховується, що згідно виписки Шепетівського УДКСУ від 16.10.2014р. заборгованість за спожитий природний газ по договору від 30.09.2011р. №14/2334/11 погашена в сумі 2 893 192,91 грн. шляхом відшкодування із державного бюджету України різниці в тарифах за теплову енергію.
При цьому, прокурор в інтересах позивачів просить суд стягнути із відповідача 3% річних в сумі 24 493,06 грн. та інфляційні витрати в сумі 71 345,73 грн., всього в розмірі 95 838,79 грн. на непогашений борг у розмірі 2 893 192,91 грн., який виник за період з лютого по квітень 2012 року.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. (п.п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14).
Як слідує із поданого розрахунку 3% річних, прокурор просить суд стягнути із відповідача на користь позивача-2 суму 24 493,06 грн. 3% річних, а саме:
- за зобов'язаннями лютого 2012 року за період з 21.06.2014 по 01.10.2014р. із суми боргу 1084 548,81 грн. = 9 181,52 грн. 3% річних;
- за зобов'язаннями березня 2012 року за період з 21.06.2014 по 01.10.2014р. із суми боргу 1387 653,82 грн. = 11 747,54 грн. 3% річних;
- за зобов'язаннями квітня 2012 року за період з 21.06.2014 по 01.10.2014р. із суми боргу 420 990,28 грн. = 3 564,00 грн. 3% річних.
Судом враховується, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2014р. по справі №924/1008/14 з відповідача було стягнуто 3% річних, а саме: по зобов'язаннях лютого 2015р. за період з 02.04.2014р. по 20.06.2014р.; по зобов'язаннях березня 2012р. за період з 14.04.2012р. по 20.06.2014р., по зобов'язаннях квітня 2012р. за період з 14.05.2012р. по 20.06.2014р.
Відтак, правомірним суд вважає нарахування 3% річних в сумі 24 493,06 грн. починаючи із 21.06.2014р. по 01.10.2014р. згідно наявних у справі розрахунків. Враховується також, що заборгованість в сумі 2 893 192,91 грн. за спожитий природний газ по договору від 30.09.2011р. №14/2334/11 була погашена 16.10.2014р. згідно виписки Шепетівського УДКСУ.
Крім того, прокурором заявлено до стягнення також інфляційні втрати в розмірі 71 345,73 грн., а саме: за зобов'язаннями лютого 2012р. за період з червня по серпень 2014р.; за зобов'язаннями березня 2012р. за період з червня по серпень 2014р.; за зобов'язаннями квітня 2012р. за період з червня по серпень 2014р.
Натомість, рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2014р. по справі №924/1008/14 із відповідача вже стягувались інфляційні втрати із врахуванням червня місяця 2014р., а саме: за зобов'язаннями лютого 2012р. (з травня по червень 2014р. із суми простроченого боргу 1 084 548,81 грн.); за зобов'язаннями березня 2012р. (з червня 2012р. по червень 2014р. із суми простроченого боргу 1 387 653,82 грн.); за зобов'язаннями квітня 2012р. (з липня 2012р. по червень 2014р. із суми простроченого боргу 420 990,28 грн.).
Відтак, правомірним суд вважає інфляційні нарахування за наступні періоди згідно таких розрахунків:
- за зобов'язаннями лютого 2012р. за період з липня 20014р. по серпень 2014р. із суми простроченого боргу 1 230 931,18 грн. за формулою: 1 230 931,18 грн. х 101,2032% інд.інфл. - 1 230 931,18 грн. = 14 810,56 грн. інфляційних витрат;
- за зобов'язаннями березня 2012р. за період з липня 2014р. по серпень 2014р. із суми простроченого боргу 1 526 610,45 грн. за формулою: 1 526 610,45 грн. х 101,2032% інд.інфл. - 1 526 610,45 грн. = 18 368,17 грн. інфляційних витрат;
- за зобов'язаннями квітня 2012р. за період з липня 2014р. по серпень 2014р. із суми простроченого боргу 463 147,33 грн. за формулою: 463 147,33 грн. х 101,2032% інд.інфл. - 463 147,33 грн. = 5 572,58 грн.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування інфляційних витрат в сумі 38 751,31 грн. (14 810,56 грн.+18 368,17 грн.+5 572,58 грн.) згідно вищевикладених розрахунків. Натомість, в решті 32 594,42 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити як такі, що обраховані безпідставно.
Крім того, заявлене відповідачем у відзиві клопотання про зменшення суми річних та інфляційних в порядку ст.83 ГПК України та ст.551 ЦК України суд вважає безпідставним, враховуючи таке.
Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Натомість за правовою природою інфляційні витрати та річні не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Із врахуванням вищенаведеного, зменшення суми інфляційних витрат та річних за клопотанням зобов'язаної сторони чинним законодавством не передбачено.
Відтак, належних та допустимих доказів на спростування вищенаведеного, суду не подано.
За приписами ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 24493,06 грн. 3% річних та 38 751,31 грн. інфляційних витрат, всього в розмірі 63 244,37 грн. В решті 32 832,22 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.
Згідно ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Шепетівського міжрайонного прокурора, м. Шепетівка в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ; 2. Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка, Хмельницька область про стягнення 95838,79 грн. заборгованості по договору №14/2334/11 від 30.09.2011р., з яких 24 493,06 грн. 3% річних, 71 345,73 грн. індексу інфляції задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, буд.9 оф.203 (код ЄДРПОУ 37587657) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", 011001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 24 493,06 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто три гривні 06 коп.) 3% річних та 38 751,31 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 31 коп.) індексу інфляції.
Видати наказ.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, буд.9 оф.203 (код ЄДРПОУ 37587657) в доход державного бюджету України по коду класифікації доходів 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір в розмірі 1 205,64 грн. (одна тисяча двісті п'ять гривень 64 коп.).
Видати наказ.
У позові про стягнення із відповідача 32 594,42 грн. індексу інфляції відмовити.
Повне рішення складено 25.03.2015р.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи;
2 - прокуратура (вул. Проскурівська, 63, м. Хмельницький, 29000) - за заявою;
3 - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601) - рекоменд.;
4 - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) - згідно заяви;
5 - відповідачу (вул. Судилківська, 9, офіс 203, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400) - рекоменд.