Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" березня 2015 р.Справа № 922/3039/13
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Аріт К.В.
судді: Жиляєв Є.М. , Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної Компанії "Харківобленерго", м.Харків
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків
про стягнення 1727633,00 гривень
за участю представників:
позивача - Квіцінської А.І. (довіреність №01-42юр/8329 від 15 вересня 2014 року),
Мовчан О.О. (довіреність №01-42юр/8711 від 01 жовтня 2014 року),
відповідача - Ворони І.А. (довіреність №242/810 від 11 листопада 2014 року).
22 липня 2013 року позивач, Акціонерна Компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 1727633,00 гривень, у тому числі, 1383848,17 гривень суми нарахованої пені та 343784,83 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання електричної енергії №1.01, укладеного між сторонами 03 січня 2008 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 серпня 2013 року.
У судовому засіданні 08 серпня 2013 року було оголошено перерву до 14 серпня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2013 року було зупинено провадження у справі №922/3039/13 до вирішення по суті пов'язаної з нею справи №5023/2085/11.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2015 року було поновлено провадження у справі №922/3039/13, у зв'язку із набранням законної сили рішення по справі №5023/2085/11, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03 лютого 2015 року.
02 лютого 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№3818) на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року було призначено колегію суддів для розгляду справи, та відкладено розгляд справи на 11 лютого 2015 року.
Розпорядженням заступника голови суду №278 від 10 лютого 2015 року для розгляду справи №922/3039/13 було призначено колегію суддів у складі головуючого судді Аріт К.В., суддів Жиляєва Є.М., Лавренюк Т.А.
У судовому засіданні 11 лютого 2015 року було оголошено перерву до 02 березня 2015 року.
У судовому засіданні 02 березня 2015 року було оголошено перерву до 18 березня 2015 року.
16 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№10055) платіжне доручення №18253 від 30 травня 2014 року про сплату відповідачем 10000,00 гривень згідно договору 1.01 від 03 січня 2008 року. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Також, 16 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення (вх.№10183) на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.
Представники позивача у судовому засіданні 18 березня 2015 року підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 18 березня 2015 року проти позовних вимог заперечував.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Отже, колегія суддів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.
03 січня 2008 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір №101 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію, а споживач, в свою чергу, сплачувати вартість спожитої електричної енергії на встановлених договором умовах.
Слід зазначити, що у зв'язку із реорганізацією Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (яке є повним правонаступником), згідно рішення Харківської міської ради Харківської області від 12 січня 2011 року №132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", сторони 01 жовтня 2011 року уклали додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03 січня 2008 року. Даною додатковою угодою у договорі №1.01 та у всіх додатках, які є його невід'ємною частиною, слова "найменування Споживача Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" замінили "найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Вказана додаткова угода набрала чинності з 01 жовтня 2011 року.
Пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
За порушення умов п.п.2.3.3, 2.3.4 договору споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня погашення заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. 8,9 п. 8.1 ПКЕЕ) - п. 4.2.1 договору.
Пунктом 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 5 вказаного додатку до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".
Відповідно до п.6 додатку №2 до договору для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Розрахунковим періодом вважається період з 1 числа місяця до числа наступного місяця (п.1 додатку №2 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року поставив відповідачеві електроенергію на суму 124156824,49 гривень, що сторонами не заперечувалось.
Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого, за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року, утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 124156824,49 гривень.
Пунктом 4.2.1. спірного договору сторони передбачили відповідальність споживача за порушення ним термінів, визначених додатком до договору "Порядок розрахунків", у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, індекс інфляції та 3 % річних.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати послуг, позивач, в порядку п.4.2.1. спірного договору, за травень 2013 року, нарахував штрафні санкції у розмірі 1727633,00 гривень, у тому числі 343784,83 гривень суми 3% річних та 1383848,17 гривень пені. Варто звернути увагу, що позивачем нарахування пені здійснено за період з 01 травня по 31 травня 2013 року (31 календарний день).
Однак, у розрахунку суми позову (т.1 а.с.53) зазначено, що нарахування пені на суму боргу 107184800,05 гривень (за мінусом 14666779,86 гривень) не проводиться з 20 травня 2013 року, у зв'язку зі спливом 6-ти місячного строку в порядку статті 232 Господарського кодексу України. Таким чином, спірним періодом, щодо стягнення з відповідача пені, є період з 01 травня по 19 травня 2013 року (20 календарних днів).
З урахуванням викладеного, предметом даного спору є стягнення з відповідача 3 % річних, які є складовою частиною боргу, та пені за порушення останнім грошового зобов'язання в травні 2013 року.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2013 р.", "Про Державний бюджет України 2014 р." та відповідними постановами Кабінету Міністрів України №167 від 20 березня 2013 року та №30 від 29 січня 2014 року були затверджені «Порядок та умови надання у 2013-2014 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення...".
Відповідно до вищезазначених постанов КМУ, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
У відповідності до Постанови №167 між учасниками розрахунків у тому числі між сторонами були укладені договори про організацію взаєморозрахунків №167Е/90 від 29 серпня 2013 року, №167Е/114, №167Е/115 від 12 вересня 2013 року, №167Е/117, №167Е/118, №167Е/119, №167Е/120, №167Е/121 від 17 вересня 2013 року та №167Е/208 від 13 грудня 2013 року про організацію взаєморозрахунків, в предмет яких у тому числі увійшли суми вартості електроенергію за лютий, березень, квітень 2013 року по договору №1.01. від 03 січня 2008 року, які, зокрема, включені позивачем в структуру консолідованої бази для нарахування 3% річних та пені у цій справі.
У відповідності до Постанови №30 між учасниками розрахунків у тому числі між сторонами були укладені договори про організацію взаєморозрахунків від 11 та 12 грудня 2014 року за №1191/30, №1193/30, №1194/30, №1195/30, №1196/30, №1351/30 (містяться в матеріалах справи).
У пункті 8 (7) вказаних договорів учасники розрахунків правомірно, на законних підставах погодили та зобов'язались, що за рахунок коштів субвенції із державного бюджету, що надійдуть на виконання зазначених порядків КМУ цільовим платежем на рахунки відповідача, який перераховує на рахунок позивача кошти на погашення вартості електроенергії за відповідні місяці, на які нараховані заявлені у цій справі суми санкцій згідно із спірним договором, у тому числі за травень 2013 року.
Відповідно до пунктів 17, 18, 19 вказаних договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Зокрема, відповідно до пункту 7 договору №167-Е/208 від 13 грудня 2013 року КП "Харківводоканал" (сторона четверта) зобов'язалось перераховувати на рахунок Акціонерної компанії "Харківобленерго" (сторони п'ятої) кошти в розмірі 77997625,04 гривень для погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту за спірний період, у тому числі: у травні 2013 року - 19015233,68 гривень, згідно з умовами спірного договору.
Платіжним дорученням №10 від 27 грудня 2013 року відповідач за укладеним договором про організацію взаєморозрахунків №167-Е/208 від 13 грудня 2013 року перерахував на рахунок позивача 77997625,04 гривень для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за спірний період за спірним договором, у тому числі: у травні 2013 року - 19015233,68 гривень (т.2 а.с.104).
Колегією суддів встановлено, що укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків та оплатою відповідачем на користь позивача за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії за договором №1.01 від 03 січня 2008 року, сторони припинили зобов'язання по сплаті коштів за період, визначений позивачем для нарахування пені та 3 % річних, зокрема, за травень 2013 року.
Таким чином, на підставі цих договорів був змінений порядок та строки виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за травень 2013 року, на який нараховані санкції, які є предметом спору.
До того ж, розрахунок за електричну енергію (відносно основної заборгованості за спірним договором) відбувся у порядки та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.95-103). Позивач прийняв кошти, чим визнав виконання зобов'язань по сплаті за електроенергію на умовах, передбаченими договорами про організацію взаєморозрахунків.
З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електричну енергію, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача, що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України.
Крім того, відсутність вини з боку Комунального підприємства "Харківводоканал" підтверджується вжиттям останнім всіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року.
Колегія суддів, встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю прострочення оплати за отриману електричну енергію за спірним договором за травень 2013 року.
Також, колегія суддів звертає увагу сторін, що для застосування санкцій передбачених договором поставки та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що обставини, які викладені у позовній заяві, не були доведені позивачем у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 343759,41 гривень суми 3% річних та 1383848,17 гривень пені за травень 2013 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Однак, під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено факт добровільної сплати відповідачем 10000,00 гривень (п/д №18253 від 30.05.2014 р.) за березень 2011 року, тобто за місяць, включеній позивачем в структуру консолідованої бази для нарахування 3% річних за спірний період. Відповідний платіж не було враховано під час зустрічних взаєморозрахунків сторін. Таким чином позивачем було нараховані 3% річних саме на суму 10000,00 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням цього, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 25,42 гривень суми 3% річних нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м.Харків, вул.Шевченко, 2, п/р 2600430114614 у АКБ «Золоті ворота» у м.Харкові, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 25,42 гривень суми 3% річних та 0,51 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 23 березня 2015 року.
Головуючий суддя Суддя Суддя К.В. Аріт Є.М. Жиляєв Т.А. Лавренюк
Справа №922/3039/13