16 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Євграфової Є.П.,
Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4, треті особи: Приватне підприємство «Блокер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_3, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_4, в якому просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 21 714 783,82 грн звернути стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, а саме: на житлові будинки та земельні ділянки, які є предметами договорів іпотеки від 28 лютого 2007 року, за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 26 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та Приватним підприємством «Блокер» (далі - ПП «Блокер») було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на суму 1 700 000 грн зі ставкою 22 % річних, які він зобов'язався повернути та сплатити проценти до 25 лютого 2008 року за користування коштами. Додатковою угодою від 28 лютого 2007 року збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії до 15 млн грн з терміном повернення до 25 лютого 2008 року.
28 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 22.1/36-1-07, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку за цією ж адресою, а також договір іпотеки № 22.1/36-3.2-07, за яким відповідач передав в іпотеку банку належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку, на якій він розташований. У подальшому за згодою сторін до кредитного договору були внесені зміни, у результаті яких сума відновлювальної кредитної лінії склала 10 млн грн, продовжено строк для повернення кредитних коштів до 20 січня 2010 року зі сплатою 28,5 % річних за користування кредитними коштами. Позивач вказував, що позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 08 листопада 2012 року становить
21 714 783 грн 82 коп. На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити.
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернуся із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, в якому просив визнати такими, що припинили свою дію, договори іпотеки № 22.1/36-3.1-07 та
№ 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року, зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області протягом 14 днів з моменту набрання рішенням законної сили зняти заборони щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, вилучити записи з Державного реєстру іпотек та записи про реєстрацію обтяження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон і відчуження об'єктів нерухомого майна.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що 16 квітня 2013 року він дізнався про те, що позичальника за основним договором ПП «Блокер», як юридичну особу, припинено, у зв'язку з чим припинились всі зобов'язання цієї юридичної особи, у тому числі і за кредитним договором. На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року у задоволенні позовів відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким первинний позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від
26 лютого 2007 року № 22.1/36-КЛВ-07 в загальному розмірі
15 830 175, 89 грн звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме:
· житловий будинок загальною площею 263,9 кв. м, житловою площею
· 98,2 кв. м по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, належний ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 за реєстраційним № 7296, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів там же тоді ж за
· № 870738. Договір купівлі-продажу зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 жовтня 2005 року Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12201264;
· земельну ділянку (кадастровий номер 3222480400:05:001:0267) із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 157913, виданого
· 03 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від
· 03 жовтня 2005 року № 7300. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за
· № 010632900896;
· домоволодіння загальною площею 419,4 кв. м, житловою площею
· 163,0 кв. м з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, належний ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 вересня 2005 року, виданого Виконавчим комітетом Білгородської сільської ради згідно з рішенням Виконавчого комітету Білгородської сільської ради від 16 вересня 2005 року
· № 103/5, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно
· 08 листопада 2005 року Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12172882;
· земельну ділянку (кадастровий номер 3222480400:05:001:0266) із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 169613, виданого
· 03 квітня 2006 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від
· 17 червня 2004 року № 1371. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за
· № 010632900895, шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ч. 2
ст. 258 ЦК України з клопотанням про поновлення строку на подання заяви, яке підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску строку є поважними.
Як на підставу перегляду ОСОБА_3 посилається на: постанову Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року в справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року в справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі колегії судової палати у цивільних справах від 03 вересня 2014 року, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первинного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, і позивач набув право задовольнити свої вимоги з погашення боргу за рахунок предметів іпотеки, а підстави вважати, що зобов'язання за договорами іпотеки припинені, відсутні, оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що боржник ПП «Блокер» припинило свою діяльність шляхом ліквідації. При цьому визначаючи суму боргу, суд звертаючи стягнення на іпотечне майно, не визначив усі його складові розміру вимог (тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, розмір пені та штрафу), що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації та не визначив ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Разом із тим із ухвали колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
02 жовтня 2013 року та постанови Вищого господарського суду України від
17 червня 2014 року вбачається інше застосування судами касаційної інстанції ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Оскільки наведені заявником доводи містять ознаки, які є підставою для перегляду судових рішень, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4, треті особи: Приватне підприємство «Блокер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_3, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року.
Ухвалу разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.
Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Т.П. Дербенцева
Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Мартинюк