16 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Касьяна О.П., Мостової Г.І.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,
У січні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 листопада 2007 року з між ПАТ «Райфайзен Банк Авль» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 14 778 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитним коштами, кінцевим терміном повернення якого є 30 листопада 2027 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором станом на 16 грудня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 21 193 долари 72 центи США, що еквівалентно 169 40,40 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_2 та зняти їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2014 року, позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 для задоволення грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 30 листопада 2007 року у сумі 169 401,40 грн шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яку визначити на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2014 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст. ст. 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 Житлового кодексу Української РСР.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2012 року у справі про звернення стягнення на нерухоме майно, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування ст. ст. 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Проте зміст судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подана заява, та додані до неї судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року, 30 січня 2013 року, на які заявник посилається як на приклади неоднакового застосування судами ст. ст. 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, містять різні встановлені судом фактичні обставини і таке не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що заявник не надав різних за змістом судових рішень, ухвалених судами касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову, аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку до провадження Верховного Суду України за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О.Кузнєцов
Судді: В.П.Гончар С.О.Карпенко О.П.Касьян Г.І.Мостова