16 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Касьяна О.П., Мостової Г.І.,
розглянувши заяву дочірнього підприємства «Агрофірма «Наірі» приватного малого підприємства «Апер» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Наірі» приватного малого підприємства «Апер», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, про визнання договорів оренди землі недійсними,
У червні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з вказаним позовом, який згодом уточнили, і остаточно просили визнати недійсними договори оренди землі укладені: 1 лютого 2007 року - між ОСОБА_3 та ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер», 15 серпня 2007 року зареєстрований у Державному реєстрі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів»; 1 лютого 2007 - року між ОСОБА_4 та ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер», 22 серпня 2007 року зареєстрований у Державному реєстрі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів»; 1 лютого 2007 року - між ОСОБА_5 та ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер», 17 серпня 2007 року зареєстрований у Державному реєстрі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів».
Посилались на те, що згідно державних актів їм належать на праві приватної власності земельні ділянки, які знаходяться на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області КСП ім. Пархоменко. Відповідач використовує їх земельні ділянки на підставі договорів оренди, які вони не підписували. Акт визначення меж земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 1 лютого 2007року також підписані не позивачами. Позивачі не заперечують, що між ними і відповідачем існувала усна домовленість про використання земельних ділянок, проте договори оренди земельних ділянок у письмовій формі вони не укладали, підписали доповнення до договорів з наміром у подальшому їх розірвати. 10 січня 2013 року позивачі направили відповідачеві письмову пропозицію щодо розірвання договорів, але останній від розірвання відмовився з посиланням на те, що доповнення до договору належним чином не зареєстровані. Оскільки волевиявлення на укладення договорів оренди земельних ділянок вони не мали, між ними та відповідачем не виникли правовідносини з приводу користування землею і належні їм земельні ділянки вийшли з володіння поза їх волі, просили визнати договори оренди землі недійсними.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2014 року позов задоволено.
Договір оренди землі, укладений 1 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер», визнано недійсним.
Договір оренди землі, укладений 1 лютого 2007 року між ОСОБА_4 та ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер», визнано недійсним.
Договір оренди землі, укладений 1 лютого 2007 року між ОСОБА_5 та ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер», визнано недійсним.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2014 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2014 року скасовано, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2014 року залишено в силі.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ДП «Агрофірма «Наірі» ПМП «Апер» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ч. 1 ст. 241, ст. ст. 257, 258, 261 ЦК України.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 6 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2014 року у справі про визнання додаткових угод до договору оренди землі недійсними.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування ст. ст. 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Проте зміст судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подана заява, та додане до неї судове рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року, на яке заявник посилається як на приклад неоднакового застосування судами ч. 1 ст. 241, ст. ст. 257, 258, 261 ЦК України, має різний предмет та підстави позову, містить різні встановлені судом фактичні обставини і таке не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що заявник не надав різних за змістом судових рішень, ухвалених судами касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову, аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Наірі» приватного малого підприємства «Апер», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, про визнання договорів оренди землі недійсними до провадження Верховного Суду України за заявою дочірнього підприємства «Агрофірма «Наірі» приватного малого підприємства «Апер» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О.Кузнєцов
Судді: В.П.Гончар С.О.Карпенко О.П.Касьян Г.І.Мостова