Ухвала
іменем україни
19 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євграфової Є.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Київський районний відділ у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області, про усунення перешкод у розпорядженні житлом, розірвання договору найму житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку та виселення,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Київський районний відділ у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області, про усунення перешкод у розпорядженні житлом, розірвання договору найму житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку та виселення, посилаючись на те, що їм на підставі договору довічного утримання від 08 липня 2002 року на праві спільної часткової власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 з 1999 року зареєстрований та проживає у вказаній квартирі, у зв'язку з чим вони позбавлені можливості володіти та розпоряджатися своєю власністю.
Посилаючись на викладене, просили розірвати договір найму квартири з ОСОБА_3, усунути перешкоди у розпорядженні належним їм майном шляхом примусового виселення відповідача з вказаної квартири, зобов'язати Київський районний відділ у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_3 із цієї квартири.
У решті позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за договором довічного утримання від 08 липня 2002, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, остання передала у власність позивачам свою квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язалися довічно утримувати ОСОБА_4, надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечувати за нею належний догляд та необхідну допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, спірна квартира в даний час зареєстрована по 1/2 частині на праві власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2
ОСОБА_2 було зареєстровано у вказаній квартирі 01 жовтня 1999 року як члена сім'ї та сина ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
У даному випадку змінився власник квартири та відповідач не є членом сім'ї позивачів. Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Новий власник майна відповідно до ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усунення перешкод в користуванні спірною квартирою та виселення відповідача із цієї квартири апеляційний суд задовольнив.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині апеляційний суд відмовив, оскільки договору найму житлового приміщення з ОСОБА_2 не укладалося.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.П. Євграфова
судді: Н.А. Горелкіна
О.І. Євтушенко