12 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/425/15-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Сиромятнікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
09 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.04.2013 по 28.01.2015 в сумі 167 030,76 грн. та стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. (в редакції позовних вимог від 12.03.2015).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 його було поновлено на посаді заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області з 28.06.2012. На виконання вказаної постанови МВС України було видано наказ "По особовому складу" № 1343-о/с від 18.07.2014 про поновлення ОСОБА_3 з 28.06.2012. Наказ МВС України було реалізовано кадровим наказом начальника УМВС України в Полтавській області "По особовому складу" № 324 о/с від 21.07.2014 та фактично поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області з 28.06.2012.
Сума не нарахованого та не виплаченого ОСОБА_3 грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 28.01.2015 з урахуванням індексів інфляції становить 167 030,76 грн. в добровільному порядку відповідачем не виплачена, а тому підлягає примусовому стягненню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що під час розгляду судом адміністративних справ про поновлення ОСОБА_3 на службі питання про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не вирішувалось, а тому Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не мало жодних підстав для виплати грошового забезпечення. Стверджував, що позивачем зроблено не вірний розрахунок розміру грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 21.01.2015.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що наказом МВС України № 517 о/с від 19.06.2012 звільнено з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_3 заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів); наказом Управління МВС України в Полтавській області № 190 о/с від 22.06.2012 звільнено з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_3 заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки за п. 64 "г" (у запас через скорочення штатів) 26 червня 2012 року.
Підставою для звільнення ОСОБА_3 в обох випадках слугував наказ МВС України від 01.06.2011 № 236 дск "Про затвердження штату апарату УМВС України в Полтавській області", згідно якого всі 928 посад апарату УМВС України в Полтавській області було скорочено та введено нові 729 посад. Однак після проведення скорочення посад, відповідно до вищенаведеного наказу МВС України від 01.06.2011 № 236 дск, в розділі "Керівництво" наявна посада заступника начальника управління-начальника міліції громадської безпеки. На вказану посаду наказом МВС України від 08.06.2011 № 723о/с був призначений полковник міліції ОСОБА_4
Не погоджуючись із наказами № 517 о/с від 19.06.2012, № 190 о/с від 22.06.2012, позивач оскаржив їх до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі № 2а-1670/4238/12, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 (К/9991/79405/12), визнані протиправними та скасовані накази № 517 о/с від 19.06.2012, № 190 о/с від 22.06.2012 та встановлені факти незаконного звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ та з посади заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з підстав, визначених п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Зазначеними судовими рішеннями поновлено ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ та на посаді заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з 27.06.2012.
29.03.2013 відповідачем, на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі № 2а-1670/4238/12, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 (К/9991/79405/12), виданий наказ № 268 о/с.
Даним наказом скасований пункт наказу МВС України від 19.06.2012 № 517 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_3, заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки у запас за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Одночасно, цим наказом звільнений з посади заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки та зарахований в розпорядження УМВСУ в Полтавській області ОСОБА_4, а ОСОБА_3 поновлений на посаді, яку обіймав до звільнення - заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.
02.10.2013 МВС України виданий наказ №895 о/с, яким скасований пункт наказу МВС від 29.03.2013 № 268 о/с в частині зарахування полковника міліції ОСОБА_4 в розпорядження УМВСУ в Полтавській області із звільненням з посади заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки.
Цим же наказом, від 02.10.2013 №895 о/с, ОСОБА_4 поновлений на посаді, яку обіймав до звільнення - заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки з одночасним звільненням ОСОБА_3 з посади заступника начальника УМВСУ в Полтавській області - начальника міліції громадської безпеки та зарахуванням його в розпорядження УМВСУ в Полтавській області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 ОСОБА_3 було поновлено на посаді заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області з 28.06.2012.
На виконання вказаної постанови МВС України було видано наказ "По особовому складу" № 1343-о/с від 18.07.2014 про поновлення ОСОБА_3 з 28.06.2012. Наказ МВС України було реалізовано кадровим наказом начальника УМВС України в Полтавській області "По особовому складу" № 324 о/с від 21.07.2014 та фактично поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області з 28.06.2012.
В судовому засіданні встановлено, що під час розгляду адміністративних справ за позовом ОСОБА_3 до МВС України та УМВС України в Полтавській області про поновлення на роботі питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось.
Враховуючи те, що позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення лише за період з 28.06.2012 по 01.04.2013, він звернувся до суду з позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме: з 01.04.2013 по 28.01.2015 в розмірі 167 030,76 грн. (із розрахунку розміру середньомісячного грошового забезпечення в сумі 8620,49 грн. згідно довідки УФЗБО УМВС в Полтавській області від 24.04.2012)
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу". Згідно статті 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України від 20.12.1990 № 565-ХІІ "Про міліцію", Закон України від 22.02.2006 №3460-ІV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499.
Згідно положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (пункт 1.6).
При виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 1.7).
Грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (пункт 1.12).
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС в Полтавській області від 11.03.2015 № 4/541 ОСОБА_3 за період з 02.04.2014 по 23.07.2014 було виплачено усього 28876,08 грн., з яких 3388,19 грн. - компенсація за невикористану відпустку, а 25487,89 грн. - безпосередньо грошове забезпечення.
Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2014 по 23.07.2014 обраховується: 32470,51 - 25487,89 = 6982,62 грн.
У зв'язку з чим, суд не погоджується з обрахованою ОСОБА_3 сумою грошового забезпечення яка становить 32154,36 грн., оскільки належна до виплати сума за вказаний період становить 6982,62 грн.
Також суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком суми, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу в період з 23.07.2014 по 28.01.2015 в розмірі 53447,03 грн., у зв'язку з наступним.
По-перше, дата 23.07.2014 була включена до попереднього розрахунку позивача, тому розрахунок за даний період слід починати з 24.07.2014.
По-друге, ОСОБА_3 поновлено на посаді заступника начальника УМВС - начальника міліції громадської безпеки наказом УМВС України в Полтавській області № 28 о/с від 22.01.2015. Тобто період з 22.01.2015 по 28.01.2015 (дату остаточного звільнення з ОВС) не є вимушеним прогулом. У вказаний період позивач виконував посадові обов'язки і згідно з довідкою УФЗБО УМВС в Полтавській області від 11.03.2014 № 4/523 йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 934,08 грн. Згідно з цією ж довідкою грошове забезпечення ОСОБА_3 не нараховувалося і не виплачувалося саме за період з 24.07.2014 по 21.01.2015.
Таким чином, у даному випадку розрахунок може здійснюватися лише за період з 24.07.2014 по 21.01.2015, що становить 5 місяців 28 днів.
Розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогул за період з 24.07.2014 по 21.01.2015 обраховується наступним чином:
8620,49 (середньомісячне грошове забезпечення) х 5 (місяців) + 287,35 (середньомісячне грошове забезпечення) х 28 (днів) = 51148 грн. 25 коп.
Разом з тим, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру грошового забезпечення за періоди з 01.04.2013 по 31.12.2013 та за період з січня по квітень 2014 року.
Згідно довідки УФЗБО УМВС в Полтавській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 за 2013 рік № 4/643 від 04.04.2014 за період з 01.04.2013 по 31.12.2013 позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 27605,07 грн., у той час як належна до виплати сума грошового забезпечення за вказаний період становить 77584,41 грн. = 9 (місяців) х 8620,49 грн. (середньомісячне грошове забезпечення), отже, розмір заборгованості по виплаті грошового забезпечення за вказаний період складає 49979,34 грн. = 77584,41 грн. - 27605,07 грн.
Зі змісту довідки УФЗБО УМВС в Полтавській області № 4/648 від 07.04.2014, судом встановлено, що в період з 01.01.2014 по 01.04.2014 грошове забезпечення ОСОБА_3 не нараховувалось та не виплачувалось, а тому сума грошового забезпечення, що підлягає нарахуванню та виплаті за вказаний період становить 25861,47 грн. = 3 (місяці) х 8620,49 грн. (середньомісячне грошове забезпечення).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити заступнику начальника - начальнику міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.04.2013 по 21.01.2015 в розмірі 133 971,68 грн.
Посилання ОСОБА_3 на ст. 625 Цивільного кодексу України як на підставу виплатити йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, судом до уваги не приймаються у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, виплату грошового забезпечення під час проходження публічної служби не може бути визнано зобов'язанням в розумінні розділу першого книги п'ятої Цивільного кодексу України і на спірні правовідносини норми зобов'язаного права Цивільного кодексу України не поширюються.
Разом з тим, спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством: Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, якими не передбачено відшкодування інфляційних витрат та трьох відсотків річних при виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
У своєму Аналізі практики застосування судами ст. 625 Цивільного кодексу України від 01.07.2014 Верховний Суд України наголосив: судам слід враховувати, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносин.
Згідно частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу суду надано витяг з договору про надання правової допомоги укладений між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ордер № 177/15 на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності та квитанцію № 177/15 від 09.02.2015 про сплату адвокату ОСОБА_1 коштів в сумі 2000 грн. за надання правової допомоги.
Отже, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
З урахуванням наведеного, постанова суду в частині виплати ОСОБА_3 грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити заступнику начальника - начальнику міліції громадської безпеки УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.04.2013 по 21.01.2015 в розмірі 133 971,68 грн.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Допустити негайне виконання постанови суду в межах стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 8 620,49 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 березня 2015 року.
Суддя С.С. Бойко