16 березня 2015 року 810/940/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції
провизнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2014 №45303890.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем винесено спірну постанову з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме: відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу строк пред'явлення до виконання якого закінчився.
Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.
До початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, його представник у призначений день і час до суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою органу ДАІ від 17.07.2013 №090149 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
За вказаним виконавчим документом постанов Відділом державної виконавчої служи Києво-Святошинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2014 №45303890 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн.
Проте, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частинами 2 та 3 приведеної статті встановлено, що державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Водночас, ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені строки, протягом яких виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання, зокрема постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи встановлено, що виконавчий документ, а саме: постанова органу ДАІ від 17.07.2013 №090149 набрала законної сили 27.07.2013 і на час винесення спірної постанови пройшов трьох місячний строк пред'явлення такого документу до виконання.
За таких обставин, відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу строк пред'явлення до виконання якого закінчився, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Отже, при відкритті вищевказаного виконавчого провадження, відповідачем не були дотримані вимоги вищезазначених приписів нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, а саме: виконавче провадження відкрито за документом, який було пред'явлено до виконання всупереч дотримання строків, визначених ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2014 №45303890.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.