17 березня 2015 р.Справа № 629/2378/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р. по справі № 629/2378/14-а за позовом ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області; третя особа - ОСОБА_2, Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області про скасування рішення та визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд скасувати Рішення LХХ сесії V скликання Лозівської міської ради Харківської від 23 липня 2010 року №1310 про виділення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 та визнати недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 185024.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області; третя особа - ОСОБА_2, Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області про скасування рішення та визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повної мірі дослідив всі обставини справи, не вивчив подані докази порушення нормативних документів, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 р. та ухвалить нову ухвалу.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р. без змін.
Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області надало пояснення по справі, виклало свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р. без змін.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивач та Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області просили розглядати справу за їх відсутністю.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.04.2004 року ОСОБА_3 з заявою звернулася до Лозівської міської ради Харківської області про виділення їй в оренду земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 30 м. кв. для розміщення інвентарного гаражу, строком на 5 років (1 том, а.с.200).
Рішенням Лозівської міської ради Харківської області №438 від 27 липня 2007 року про вирішення питання щодо регулювання земельних відносин в м.Лозова ОСОБА_3 була надана згода в термін на вісім місяців на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що буде надана в оренду в АДРЕСА_1, для розміщення інвентарного гаражу. Також, в даному рішенні зазначалося, що у разі неподання особами, які зазначені у додатку 1 до цього рішення, проектів землеустрою щодо відведення ділянок на розгляд Лозівської міської ради у восьмимісячний термін, рішення втрачає чинність (1 том, а.с.21).
Рішенням Лозівської міської ради Харківської області №694 від 03 червня 2008 року про вирішення питання щодо регулювання земельних відносин в м.Лозова продовжено термін на вісім місяців, дію рішення Лозівської міської ради Харківської області щодо надання згоди ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що буде надана в оренду в АДРЕСА_1, для розміщення інвентарного гаражу (1 том, а.с.20).
ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй в оренду в АДРЕСА_1, для розміщення інвентарного гаражу (1 том, а.с.7-32), проте дані документи на розгляд міської ради вона не подала.
15 вересня 2008 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції 16 вересня 2008 року (1 том, а.с.35).
Після смерті матері - ОСОБА_3 позивач звертався до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо передачі у власність вказаної земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу.
На його заяву було надано відповідь про те, що надані ним документи є підставою для затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки та передачі її у власність гр. ОСОБА_3. Крім того, повідомлено, що з 2008 року у чинному законодавстві відбулися певні зміни щодо оформлення проектної документації для передачі у власність земельної ділянки та змінена процедура отримання висновків про погодження проекту землеустрою і його затвердження. Відповідно до п.п.6,7 ст.118 Земельного кодексу України до органу місцевого самоврядування зацікавлена особа подає клопотання щодо передачі земельної ділянки у власність, до якої додає викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та документи, що посвідчують особу. На підставі клопотання міська рада в місячний термін розглядає подані документи і надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, після чого отримує відповідні висновки щодо погодження проекту землеустрою та проходить процедуру затвердження та передачі земельної ділянки у власність. На підставі викладеного, зазначено, що подані ним документи не можуть бути підставою для прийняття рішення, яке б стало підставою для виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0023га для будівництва індивідуального гаражу(1 том, а.с.143).
Також, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Лозівської міської ради №1310 від 23.07.2010р. про вирішення питання щодо регулювання земельних відносин в м.Лозова гр. ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1, та передано безкоштовно у власність для будівництва індивідуального гаража (1 том, а.с.199).
Із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №185024 вбачається, що на підставі рішення LХХ сесії V скликання Лозівської міської ради Харківської від 23 липня 2010 року №1310 гр. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (1 том, а.с.244).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було надано підтвердження щодо реєстрації прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я його матері ОСОБА_3, так як право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою виникає тільки після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з ст. 4 вказаного Кодексу завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення відносин щодо передачі ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки) право на оренду земельної ділянки виникло після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Колегія судів зазначає, що як було встановлено судом першої інстанції та не було спростовано у суді апеляційної інстанції, що договір оренди з ОСОБА_3 не укладався, тому у неї не виникло право землекористування на умовах оренди, а тому позивач не є спадкоємцем прав своєї матері, оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 зверталась до Лозівської міської ради Харківської області з проханням передати їй спірну земельну ділянку у власність шляхом безоплатної передачі (приватизації) або шляхом продажу (викупу) земельної ділянки.
Частиною1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на які розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною 1 ст.128 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч.1,3,9 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державним актом. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.
Твердження апелянта про те, що подані на затвердження відповідача документи землевпорядної документації ОСОБА_2 не пройшли обов'язковій державної землевпорядної експертизи, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки проект відведення не підлягав обов'язковій державній експертизи землевпорядної документації.
На підставі вищевикладеного та на підставі матеріалів справи, колегія судів вважає, що Лозівська міська рада Харківської області, як суб'єкт владних повноважень, в строк та межах свої повноважень прийняв оскаржуване рішення яке є правомірним та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р. по справі № 629/2378/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.