Справа № 815/1700/15
23 березня 2015 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним арешту на майно, зобов'язання звільнити майно з-під арешту, -
До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, в якому позивач просить:
- визнати протиправним арешт на все майно, постанова 32938663 від 05.06.2012 року, 1-й Київський ВДВС Одеського міського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суддя з'ясував характер спірних правовідносин та виходить з наступного.
Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається статтею 17 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовано статтею 181 КАС України. Так, частиною першою статті 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з пунктів 10, 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13 грудня 2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що:
- всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України;
- в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
Наведені норми права та роз'яснення суду касаційної інстанції дозволяють зробити наступні висновки:
1) рішення та дії державного виконавця щодо накладення арешту/звільнення з під арешту майна є виконавчими діями, що вчиняються в межах виконавчого провадження. Тому адміністративна справа щодо таких рішень/дій повинна розглядатися адміністративним судом в порядку, визначеному статтею 181 КАС України. В той же час КАС України обмежує суб'єктний склад позивачів у спорах щодо рішень, дій чи бездіяльності органів ДВС учасниками виконавчого провадження. Матеріалами позову підтверджується, що позивач не є учасником виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на предмет іпотеки, що перебуває у власності іпотекодавця (боржника у виконавчому провадженні). З наведеного вбачається, що позивач не може звертатися до адміністративного суду з позовом в порядку статті 181 КАС України, оскільки не є учасником виконавчого провадження та не залучався до виконавчих дій;
2) відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Право заставодержателя на звернення до суду з таким позовом (про зняття арешту з арештованого в межах виконавчого провадження майна боржника-заставодавця) передбачено статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому закон передбачає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Процесуальне право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено частиною другою статті 114 та статтею 152 ЦПК України.
Як встановлено судом, даний адміністративний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, на думку суду, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя. Вирішення такого спору потребує встановлення як пріоритетного права одного з кредиторів боржника, так і з'ясування вартості предмета застави та розміру заборгованості боржника заставодержателю тощо.
Отже, для вирішення спору, що є предметом позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», встановлено інший порядок судового провадження, а ніж передбачений КАС України.
Відповідно до частини першої та шостої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 107, 109, 158, 160, 165, 181 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним арешту на майно, зобов'язання звільнити майно з-під арешту.
Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня отримання ухвали.
Суддя С.О. Стефанов