18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 523/18661/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Хімійчук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (далі Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси) про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 29 липня 2014 року за № 5117/70 та зобов'язання Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси призначити виплату пенсії з 01 липня 2014 року.
В обґрунтування позову зазначалось, що 01 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії. Рішенням відповідача від 29 липня 2014 року за № 5117/70 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. На думку позивача, зазначене рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси від 29 липня 2014 року № 5117/70. Зобов'язано Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 липня 2014 року.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, Управлінням ПФУ в Суворовському районі м. Одеси правомірно не зараховано до спеціального стажу позивача період роботи з 30 березня 1996 року по 03 березня 1997 року на посаді завідувача магазину «Здоров'я» фірми «Лік ЛТД» - фармацевт, оскільки відсутні відомості щодо підпорядкування вказаного магазину Міністерству охорони здоров'я України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що 01 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням відповідача від 29 липня 2014 року за № 5117/70 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з не зарахуванням до спеціального стажу періоду роботи з 30 березня 1996 року по 03 березня 1997 року у ТОВ «Лік ЛТД».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що період роботи з 30 березня 1996 року по 03 березня 1997 року у ТОВ «Лік ЛТД» повинен зараховуватись позивачу до спеціального стажу.
Так, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, згідно якого до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються, зокрема, періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.
Пунктом 2 Приміток до вказаного вище Переліку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як встановлено матеріалами справи, 01 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Матеріалами справи також встановлено, що Рішенням відповідача від 29 липня 2014 року за № 5117/70 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з не зарахуванням до спеціального стажу періоду роботи з 30 березня 1996 року по 03 березня 1997 року у ТОВ «Лік ЛТД».
З копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_3 в період з 30 березня 1996 року по 03 березня 1997 року працювала на посаді завідувача магазину «Здоров'я» фірми «Лік ЛТД» - фармацевта.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклади охорони здоров'я - підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Згідно п. 3 Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року за № 385, до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відносять, зокрема, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами.
На підставі ч. 3 ст. 3 названого Закону ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Лік ЛТД» в період з 26 липня 1995 року по 25 липня 1998 року мало право на здійснення підприємницької діяльності у сфері оптово-роздрібної реалізації медикаментів, що підтверджується копією ліцензії на провадження вказаного виду господарської діяльності від 26 липня 1995 року за № 12625-ЮР (а. с. 50).
За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, період роботи ОСОБА_3 у магазині «Здоров'я» фірми «Лік ЛТД» з 30 березня 1996 року по 03 березня 1997 року на посаді завідувача магазину - фармацевта підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача за спеціальністю, що, в свою чергу, свідчить про наявність у позивача спеціального стажу в 25 років, а, отже, про наявність права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 23 березня 2015 року.
Головуючий:
Судді: