ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 березня 2015 року № 826/19661/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) від 07.08.2014 №0039591701, №0039601701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №826/19661/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2015.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі №826/19661/14 до 09.02.2015.
В судовому засіданні 09.02.2015 ухвалою суду провадження у справі було поновлено. Позивачем було заявлене клопотання про закриття провадження в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039591701. Ухвалою суду від 09.02.2014 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, закрито провадження в адміністративній справі №826/19359/14 в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039591701.
Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2015 підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, зважаючи на неприбуття у судове засідання без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Враховуючи ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2014, суд розглядає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039601701.
На підставі наказу від 27.06.2014 №1027 та направлень від 14.07.014 №700/26-52-17-01, №701/26-52-17-01, №702/26-52-17-01, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
- підпунктів п. 177.2, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік на 254 641,00 грн., за 2013 рік - на 349 628,00 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 40 053,82 грн. за 2012 рік та в сумі 55 936,36 грн. за 2013 рік, всього - 95'990,18 грн. Донараховано в бюджет податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 95 990,18 грн.
Виявлення під час перевірки вказаного порушення стало підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039601701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 95 990,18 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 23 997,55 грн.
Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку та подав відповідні скарги до Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.08.2014 (вх. № 6623/0) та від 20.08.2014 (№ 6624/0).
За результатами такого оскарження Головним управлінням Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.10.2014 № 2363/0/26-15-10-09-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Позивачем була подана скарга до Державної фіскальної служби України, за результатами якої 10.11.2014 ДФСУ було прийнято рішення № 2392/0/99-99-10-01-03-14, яким залишено без змін рішення про результати розгляду скарги від 17.10.2014 та податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039601701.
Не погоджуючись з висновками податкового органу, які стали підставою для збільшення грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Одночасно згідно з підпунктом 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
За пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими документами та бути відображено у Книзі обліку доходів і витрат.
При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Судом встановлено, що позивач в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в період з 01.01.2012 по 31.12.2013 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Позивач здійснювача свою діяльність у сфері надання в оренду власного нерухомого майна, а саме: складських приміщень, та у сфері оптової торгівлі дверними полотнами. В період з 01.01.2011 по 31.12.2013 ОСОБА_1 не реєструвався платником ПДВ.
Так, висновок податкового органу про розбіжність між задекларованими сумами валового доходу та фактично отриманими за 2012 рік та за 2013 рік, ґрунтується на тому, що за результатами перевірки книги обліку доходів та витрат, видаткових накладних, списаних коштів з розрахункового рахунку, актів виконаних робіт, рахунків фактур, встановлено, що задекларовані суми витрат, пов'язаних з одержання доходу за 2012 рік та 2013 рік не відповідають розміру фактичних сум валових витрат.
Тобто податковий орган дійшов висновку, що понесені позивачем витрати документально не підтверджено та не підтверджено їх використання в підприємницькій діяльності.
Суд зазначає, що для встановлення факту реальності понесених позивачем валових витрат необхідно встановити: обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.
Так, за результатами перевірки правильності відображення валових витрат за 2012 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати в розмірі 5 242,00 грн. без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 217 819,00 грн., які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу (придбано будівельні матеріали, а саме брус, вироби з дерева), реалізація яких відсутня в перевіряємому періоді та не відображено їх використання в підприємницькій діяльності.
Крім того за результатами перевірки правильності відображення валових витрат за 2013 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати в розмірі 55 778,00 грн. без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 288 866,00 грн., які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу (придбано будівельні матеріали, а саме брус, листи хвилясті, профнастил, світильник, спец планка, пиломатеріали, фарборозпилювач, розчинник, оліфа, ножі, вентилятор, колеса електротовари, засіб для захисту деревини, трубач, вироби з дерева заглушка, сикатив, бейц, пили), реалізація яких відсутня в перевіряємому періоді та не відображено їх використання в підприємницькій діяльності.
Натомість позивачем надано для дослідження та долучення для матеріалів справи копії документів, які підтверджують факт придбання товарів, в тому числі: прибуткові накладні, видаткові накладні, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, фіскальних чеків, витратні накладні. Також на підтвердження придбання товарів/послуг позивачем надано копію витягу з Книги доходів та витрат.
На підтвердження використання придбаних товарів позивачем надано суду копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей, актів здачі-прийняття робіт та послуг, звіт про дебіторську та кредиторські операції по рахунках.
Водночас суд зазначає, що з наданих позивачем документів не вбачається, що придбаний позивачем товар був використаний саме в господарській діяльності з метою отримання прибутку. При цьому, зі змісту Книги обліку доходів та витрат взагалі не можливо встановити, який саме товар та у який період було придбано та в подальшому використано у господарській діяльності чи реалізовано.
Позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання товарів (послуг) з метою та в цілях господарської діяльності. При цьому, не вбачається можливим встановити, яким чином придбані позивачем товари використовувались у власній господарській діяльності.
Посилання позивача на те, що витрати на будівельні матеріли було придбано для експлуатації та ремонту основних засобів та більш ефективного використання у господарській діяльності, а тому їх необхідно віднести до складу загальновиробничих витрат, судом до уваги не приймаються. Позивачем документально не доведено, що такі матеріали були придбані та використані з метою поліпшення майна, що здається в оренду, саме в період, що перевірявся.
Також не можуть підтвердити дійсність валових витрат позивача копії правовстановлюючих документів нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, в розмірі 5 242,00 грн. без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 217 819,00 грн., які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу за 2012 рік та в розмірі 55 778,00 грн. без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 288 866,00 грн., які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу за 2013 рік, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку з доходів фізичних осіб із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.
Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 2 399,75 грн.
Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 477,11 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1922,64 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1922,64 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять дві гривні шістдесят чотири копійки).
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник