ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 березня 2015 року № 826/20326/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будрес-Інвест"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0012132205 від 21.11.2014 та № 0012142205 від 21.11.2014
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонського району ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0012132205 від 21.11.2014 та № 0012142205 від 21.11.2014.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ «Норт Бізнес Альянс» за період 01.10.2012 по 31.12.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що фінансово - господарські відносини між позивачем та контрагентами ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ «Норт Бізнес Альянс» не спричиняють реального настання правових наслідків.
Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ «Норт Бізнес Альянс», які мали реальний характер та за якими було отримано товар та виконано роботи використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала додаткові усні пояснення та просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1211/26-54-22-05/36993887 від 05.11.2014 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Під час судового розгляду справи, суд,
Державною податковою інспекцією в Оболонського району ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ «Норт Бізнес Альянс» за період 01.10.2012 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт № 1211/26-54-22-05/36993887 від 05.11.2014, яким встановлено порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 13 322,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати до бюджету на загальну суму 20995,00 грн.
12.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" до Державної податкової інспекції в Оболонського району ГУ Міндоходів у м. Києві подані заперечення до акту № 1211/26-54-22-05/36993887 від 05.11.2014 за результатами розгляду яких листом № 25898/10/26-54-22-05 від 18.11.2014 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення.
21.11.2014 на підставі акту № 1211/26-54-22-05/36993887 від 05.11.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0012132205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 652,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3330,50 грн. та № 0012142205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26 243,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5248,75 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0012132205 від 21.11.2014 та № 0012142205 від 21.11.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
На підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ «Стронг Інтернешнл» позивач посилається на те, що між ним та зазначеним товариством було укладено договір № 5/11 від 25.11.2012 предметом якого є виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкті "Комплекс будівель та споруд", що будується по вул. Залаегерсег, 18 в м. Херсоні".
Відповідно до пунктів 2.5, 3.2, 6.1 зазначеного договору документами, які мають бути складені у випадку виконання робіт є акт здачі - приймання виконаних робіт, акти виконаних робіт (форми КВ-2в та КБ-3), акт передачі будівельного майданчику та дозвільної документації.
Позивачем зазначених документів суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту наявності в нього об'єкта "Комплекс будівель та споруд", що будується по вул. Залаегерсег, 18 в м. Херсоні" та не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.
На підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Норт Бізнес Альянс" позивачем надано суду рахунок - фактуру № 124 від 17.04.2013, видаткову накладну № 127 від 18.04.2014 та податкову накладну № 31 від 17.04.2014.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У видатковій накладній в графі "Отримав(ла)" зазначено Заїка І.О. (за дов. серії ААВ № 381023), водночас не зазначено посаду вказаної особи та позивачем не надано суду копії відповідної довіреності на підтвердження факту наявності к Заїки І.О. повноважень на підписання відповідних фінансових документів від імені позивача.
Таким чином видаткова накладна № 127 від 18.04.2014 не може бути доказом існування фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Норт Бізнес Альянс".
Доказів на підтвердження факту транспортування товару отриманого за твердженням позивача від ТОВ "Норт Бізнес Альянс" суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.
На підтвердження факту використання виконаних за твердженням позивача ТОВ «Стронг Інтернешнл» робіт та поставленого ТОВ "Норт Бізнес Альянс" товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду доказів та обґрунтувань надано не було.
З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано документів, які відповідно до умов договору за договором № 5/11 від 25.11.2012 укладеного з ТОВ «Стронг Інтернешнл» мали засвідчувати факт здійснення виконання підрядних робіт, а з наданого на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Норт Бізнес Альянс" є неможливим встановити, наявність у особи, яка його підписала від імені позивача повноважень на вчиненні відповідних дій від імені позивача, а також те, що позивачем не надано суду належних документів на підтвердження використання товару та робіт, які за його твердженням, було отримано від контрагентів ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ "Норт Бізнес Альянс" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, як і доказів на підтвердження факту здійснення транспортування відповідного товару отриманого від ТОВ "Норт Бізнес Альянс", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ «Стронг Інтернешнл» та ТОВ "Норт Бізнес Альянс".
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Постанова складена в повному обсязі 19.03.2015.