ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 березня 2015 року № 826/17624/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
до про Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України визнання протиправною та скасування постанови від 30.10.2014 № 380170,
Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - позивач, ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (далі по тексту - ОКПП "Київ"), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 380170 від 30.10.2014 «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» про накладення штрафу 8500 грн на ПрАТ «Авіакомпанію «Міжнародні Авіалінії України»(далі по тексту - постанова № 380170).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протокол, на підставі якого прийнято постанову № 380170, складено формально та з помилками і без перевірки повноважень особи, яка підписувала протокол та отримувала його копію. Крім того, зазначено, що перевізник несе відповідальність саме за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, а не достовірність чи правильність оформлення пасажиром своїх документів, необхідних для в'їзду до держави прямування. При цьому, надані пасажиром в пункті відправки агенту-реєстратору та уповноваженому контролюючому органу в Міжнародному аеропорту Відня перед початком міжнародного пасажирського перевезення документи, дали їм достатні підстави вважати, що пасажир мав належні документи, необхідні для виїзду та в'їзду до держави прямування Ізраїлю, а тому підстави для накладення штрафу відсутні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, та зазначив, що технологічною схемою пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів та вантажів у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Одеса» зони розміщення транзитних пасажирів не визначено, у зв'язку з чим пропуск осіб через державний кордон України здійснюється виключно на в'їзд або виїзд без можливості перебування громадян у транзитній зоні (в зв'язку з її відсутністю) аеропорту без проходження прикордонного контролю. При цьому зазначив, що доводи позивача про допущення порушень при складанні протоколу і винесенні постанови № 380170 є необґрунтованими, а факт правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні судом за згодою сторін ухвалено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
22.10.2014 службовцем Одеського прикордонного загону прапорщиком Виходцем Ю.Г. складено протокол № 380170 «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перев-езень». У вказаному протоколі зафіксовано, що перевізником - ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до перевезення через державний кордон України 23.10.2014 о 13 год. 40 хв. рейсом AUI - 819 за маршрутом "Відень - Одеса" у міжнародний ППр. «Одеса - Аеропорт» без необхідних документів для в'їзду до держави прямування (транзиту) Україна одного пасажира, а саме: гр. Австралії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., який на паспортний контроль надав НЗП Австралії НОМЕР_1 (09.10.2013 - 09.10.2018) на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому відсутня віза України, що не надає право на перетинання державного кордону України. Крім того, у протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 30.10.2014 року о 11 год. 00 хв., про що повідомлено ОСОБА_1.
30.10.2014 за наслідками розгляду справи про правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" відносно ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", на позивача постановою № 380170 накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.
Вважаючи постанову № 380170 такою, що винесена протиправно та без урахування всіх обставин справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду- виїзду.
Закон України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" (далі - Закон) відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.
Приписи ст. 2 Закону визначають, що справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України.
Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Згідно ст. 3 Закону посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол.
У протоколі зазначаються: дата і місце його складення; прізвище, ім'я, по батькові, посада особи, яка склала протокол; назва перевізника, його юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце реєстрації; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника, у присутності якого складено протокол; прізвище, ім'я, по батькові свідків (за наявності); дата і місце вчинення правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Протокол складається у двох примірниках. Перший примірник разом з іншими документами, що стосуються справи, надсилається протягом трьох робочих днів з дня вчинення правопорушення посадовій особі, уповноваженій накладати штраф. Другий примірник вручається особі, яка керує транспортним засобом, або представнику перевізника під розписку.
Матеріалами справи підтверджується, що протокол від 23.10.2014 № 380170 містив всі встановлені Законом реквізити, що, у свою чергу, спростовує твердження позивача про невідповідність його вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 12 Закону у справі про правопорушення посадова особа органу охорони державного кордону України виносить, зокрема, постанову про накладення штрафу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що до повноважень відповідача належить як складення протоколу про правопорушення, так і винесення постанови про накладення штрафу.
Оцінюючи посилання ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" про відсутність правових підстав для накладення на нього штрафу за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1 Закону, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Тобто, підставою для в'їзду на територію України іноземців або осіб без громадянства є паспортний документ та одержана у встановленому порядку віза, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
При цьому, твердження позивача про те, що у зв'язку з отриманням посадкового талону громадянином Австралії ОСОБА_1 не тільки на рейс з Відня до Одеси, а й з Одеси до Тель-Авіва у нього була відсутня будь-яка необхідність покидати транзитну зону Міжнародного аеропорту Одеса для послідуючої реєстрації на наступний рейс, а також повторного перетинання державного кордону України є помилковим, так як: в Міжнародному аеропорту Одеса зони або залу для розміщення транзитних пасажирів не передбачено та не визначено; у зв'язку з відсутністю зони або залу для розміщення транзитних пасажирів посадові особи відділу прикордонної служби Одеса - Аеропорт Одеського прикордонного загону, які виконували функції із здійснення прикордонного контролю діяли виключно в порядку визначеному главою 3 розділу IV Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів у пункті пропуску через державний кордон України для міжнародного повітряного сполучення «Одеса», а саме: згідно з статтею 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою визначено перелік документів необхідний для в'їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства, що в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців - громадян держав, які можуть в'їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України чи міжнародного договору України, - за паспортним документом або іншим документом, якщо це передбачено міжнародним договором України (міжнародний договір між Україною та Австралією про взаємні безвізові поїздки не укладався).
Таким чином, згідно п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» дозвіл на перетинання державного кордону надається іноземцю та особі без громадянства у разі в'їзду в Україну за наявністю в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України. Але як було зазначено вище, міжнародні угоди щодо безвізового перетинання громадянами Австралії Державного кордону України відсутні, а чинне законодавство України також не визначає виключень із п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль», то, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», позивач, як перевізник, несе відповідальність за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, та транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів. Обов'язок авіаційного перевізника відмовити пасажиру в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в'їзду в Україну чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України також встановлений ст. 98 Повітряного кодексу України.
Таким чином, за здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в'їзду на територію України чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом, тобто - відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у громадянина Австралії ОСОБА_1 права на в'їзд в Україну 23.10.2014 о 13 год. 40 хв.
Оцінюючи доводи ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" про відсутність в останнього обов'язку здійснювати перевірку перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту з огляду на те, що позивач був лише оперуючим перевізником, у той час як Авіакомпанія "Австрійські Авіалінії" повинна були виконати такий обов'язок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту покладено на підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичних осіб - підприємців, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України авіаційний перевізник (авіаперевізник) - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом.
Крім того, згідно п. 4 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 року № 735, авіаційний перевізник (далі - перевізник ) - суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом: у випадку українського перевізника - на підставі ліцензії, а також сертифіката експлуатанта, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації України; або у випадку іноземного авіаперевізника - на підставі відповідного документа компетентного органу іншої країни, який відповідає положенням міжнародних договорів, що є обов'язковими для України.
При цьому, цим же пунктом зазначених Правил визначено, що авіаційний перевізник, що провадить діяльність, - перевізник, який виконує або має намір виконувати рейс за договором з пасажиром або за дорученням іншої особи, юридичної або фізичної, яка має контракт з цим пасажиром, перевозить або бере на себе зобов'язання перевезти пасажира та/або його багаж згідно з квитком, а також бере на себе зобов'язання надати всі інші послуги, що пов'язані з таким перевезенням, незалежно від того, чи є ця юридична або фізична особа фактичним перевізником або перевізником за договором. Термін "перевізник" включає агентів, працівників, представників і підрядників перевізника, якщо цими Правилами не передбачено інше.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що поняттям перевізник охоплюється як авіаційний перевізник, так і авіаційний перевізник, що провадить діяльність, а відтак належить до кола суб'єктів, які несуть відповідальність згідно ч. 1 ст. 1 Закону у випадку невиконання встановленого цією ж статтею Закону обов'язку щодо перевірки документів пасажирів.
За таких обставин, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які надають право в'їзду в Україну ОСОБА_1 як громадянину Австралії, беручи до уваги, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» дозвіл на перетинання державного кордону надається іноземцю та особі без громадянства у разі в'їзду в Україну за наявністю в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України, а також положення Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд приходить до наступного висновку.
Перевізник - ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" перед початком міжнародного пасажирського перевезення повинен був перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що відсутність у міжнародному аеропорті Одеса транзитної зони ніяким чином не впливає та не виключає обов'язок перевізника (позивача) перевірити у пасажира всі необхідні документи для транзиту.
Зважаючи на те, що під час перевірки документів пасажира в аеропорту Відня хелдінговий агент здійснив перевірку наявності у пасажира ОСОБА_1 документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, та дійшов висновку, що останній має право скористатися перельотом на рейсах авіакомпанії МАУ, кінцевим пунктом призначення яких є Тель-Авів, суд зазначає, що окрім зазначеного, згідно чинного законодавства, перевізник повинен був перевірити наявність необхідних документів для здійснення транзиту.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови від 30.10.2014 № 380170 не підлягають задоволенню.
Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у десятиденний строк за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.С. Мазур