ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2015 року 09:17 № 826/7880/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Саніна Б.В., Скочок Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанії «Енергоатом»
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправною і скасування постанови,
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною і скасування постанови від 19.02.2014 ВП №41849052.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2014 позовну заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, справу № 826/7880/14 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2014 позовну заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, справу №826/7880/14 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18 лютого 2015 дану адміністративну справу передано судді Кобилянському К.М. для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 19.02.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 24.02.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві та письмові докази, що наявні в матеріалах справи.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На підставі наказу Господарського суду міста Києва № 8/417 від 16.01.2014 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виніс постанову від 05.02.2014 про відкриття виконавчого провадження № 41849052 (а.с. 46 Том І), якою позивача зобов'язано 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови добровільно виконати зазначене рішення Господарського суду міста Києва. Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана ДП «НАЕК «Енергоатом» 08.02.2014 (а.с. 48 Том І).
В подальшому, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову від 19.02.2014 про стягнення з боржника (ДП «НАЕК «Енергоатом») виконавчого збору в сумі 5 047 525,18 грн., оскільки боржник не виконав у добровільному порядку у наданий строк вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 № 41849052 (а.с. 51 ТомІ).
Не погоджуючись з правомірністю зазначеної постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
В той же час, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Крім того, ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» закріплений порядок звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи.
Частинами 1 та 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.
Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вкладидержавний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Крім того, ч. 6 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що відповідачем не вчинялися дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку, відповідно до ст. ст. 32, 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
На відміну від Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999, Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 04.11.2010, має відміність в тому, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню (редакція Закону від 04.11.2010), а не від фактично стягнутої суми (редакція Закону від 21.04.1999).
За таких обставин суд вважає неможливим застосування в рамках досліджуваних правовідносин п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 № 14, адже згідно зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово, в той час як на дату винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору єдиною законодавчо визначеною умовою для винесення такої постанови є невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання
В той же час, в п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено про те, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення
на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
В даному випадку наказ Господарського суду міста Києва не був виконаний добровільно у визначений строк, внаслідок чого посилання позивача на відсутність підстав для стягнення виконавчого збору є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 по справі № К/800/32360/13.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Державної виконавчої служби України від 19.02.2014 № 41849052 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» виконавчого збору не підлягає задоволенню, оскільки, вищевказана постанова була винесена відповідачем у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому скасуванню не підлягає.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2,7, 69-71, 94, 160-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відмовити повністю.
2. Стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
Судді Б.В. Санін
Т.О. Скочок