ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 березня 2015 року № 2а-9821/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., суддів: Кузьменка В.А., Шулежка В.П., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1
до 1. Апарату Ради національної безпеки та оборони України,
2. Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання незаконними
дій, зобов'язати поновити на роботі та виплатити кошти за час вимушеного
прогулу,
Позивач, в особі ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту Відповідач 1), Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту Відповідач 2) з позовними вимогами про
визнання незаконним та скасування розпорядження Секретаря РНБОУ від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положення Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011";
визнання незаконними дій службових осіб Апарату РНБОУ щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення від 13 квітня 2011 року;
визнання незаконними дій службових осіб Апарату РНБОУ щодо штатної розстановки працівників;
визнання незаконним та скасування розпорядження Секретаря РНБОУ від 9 червня 2011 року № 389/2011-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи в Апараті РНБОУ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників;
поновлення ОСОБА_1 на роботі;
зобов'язання Апарату РНБОУ здійснити ОСОБА_1 виплати за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Секретаря РНБО України від 9 червня 2011 року № 389/2011-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи в Апараті РНБО України на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Апараті РНБО України. Стягнуто з Апарату РНБО України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до дня поновлення на роботі. Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць допущена до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2014 р. по справі №К/9991/29989/12 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядження Секретаря РНБОУ від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положення Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011" є протиправним, оскільки його прийнято з перевищенням наданих відповідачу 2 чинним законодавством України повноважень. Крім того, Позивач в судовому засіданні посилався на порушення процедури звільнення його з посади Державного експерта відділу проблем національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах управління соціальної безпеки департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача 1 проти позовних вимог заперечували в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість те безпідставність, та просили відмовити в їх задоволенні.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
В судовому засіданні 17.02.2015р. судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України № 353/2011 від 5 квітня 2011 року "Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України": затверджено граничну чисельність працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України у кількості 90 штатних одиниць (пункт 1); визначено структуру Апарату Ради національної безпеки і оборони України (пункт 2); доручено Секретареві Ради національної безпеки і оборони України: вжити в установленому порядку заходів щодо приведення штатного розпису Апарату Ради національної безпеки і оборони України у відповідність із цим Указом; забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов'язаних зі скороченням чисельності працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України, в тому числі попередження в установленому порядку працівників про наступне звільнення, забезпечення при їх звільненні безумовного виконання вимог законодавства України про державну службу, про працю (пункт 4).
Листом від 6 квітня 2011 року № 12/17-557-12-8 Секретар Ради національної безпеки і оборони України повідомила Профспілковий комітет Апарату Ради національної безпеки і оборони України про підготовку відповідного розпорядження Секретаря РНБОУ, яким буде передбачено проведення заходів щодо введення нової структури, приведення штатного розпису Апарату Ради у відповідність із цим Указом, а також попередження усіх працівників Апарату Ради про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням посад та ліквідацією структурних підрозділів, що відсутні у затвердженій структурі; поінформовано, що станом на 5 квітня 2011 року в Апараті Ради працює 187 осіб, з яких скороченню підлягатимуть майже сто осіб, строк проведення звільнення не раніше двох місяців після попередження відповідно до чинного трудового законодавства; згідно зі статтею 49-4 КЗпПУ запропоновано профспілковому комітету Апарату Ради провести консультації щодо реалізації Апаратом Ради заходів з цих питань та пом'якшення несприятливих наслідків майбутнього вивільнення працівників Апарату Ради.
Розпорядженням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 8 квітня 2011 року № 37/2011 "Про виконання Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011" затверджено організаційну структуру та чисельність підрозділів Апарату Ради, визначених структурою, затвердженою Указом Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011; доручено Відділу кадрів (ОСОБА_3) спільно із керівниками самостійних структурних підрозділів Апарату Ради відповідно до вимог законодавства України про державну службу та про працю попередити працівників Апарату Ради про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням посад та ліквідацією структурних підрозділів, що відсутні у затвердженій структурі; доручено Відділу кадрів (ОСОБА_3), Службі Секретаря Ради національної безпеки І оборони України (ОСОБА_4) провести відповідні консультації із профспілковим комітетом; доручено Фінансово-економічному управлінню (ОСОБА_5), з урахуванням пропозицій Служби Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (ОСОБА_4), контрольного управління (ОСОБА_6), відділу кадрів (ОСОБА_3), розробити та до 12 квітня 2011 року подати на затвердження проект розпорядження щодо приведення штатного розпису Апарату Ради у відповідність із названим Указом.
ОСОБА_1 13 квітня 2011 року було попереджено про можливе звільнення з роботи в Апараті Ради національної безпеки і оборони України за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі попередження).
Розпорядженням Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положень Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011" на виконання Указу Президента України від 5 квітня 2011 року "Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України" внесено зміни до організаційної структури та чисельності підрозділів Апарату Ради національної безпеки і оборони України, затвердивши її у новій редакції (додаток № 1) (пункт 1).
З Протоколів засідання робочої групи з питань вивільнення працівників Апарату РНБОУ, що підлягають скороченню, та штатної розстановки тих працівників, які залишаються (від 17 травня 2011 року, від 18 травня 2011 року та від 25 травня 2011 року) робочою комісією було проведено три засідання, в результаті яких підготовлено список кандидатур на зайняття посад керівників самостійних структурних підрозділів в Апараті Ради, сформовано і підтримано остаточний список працівників Апарату Ради, які мають переважне право на залишенні на роботі в Апараті Ради, який було передано на погодження Секретарю Ради; підготовлено та подано до профспілкового комітету Апарату Ради подання про надання згоди на звільнення тих працівників, які є членами Профспілкової організації Апарату Ради, однак підлягають звільненню.
Заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (керівником робочої групи) на ім'я Голови профспілкового комітету Апарату Ради національної безпеки і оборони України було підготовлено Подання щодо звільнення працівників з роботи в Апараті Ради національної безпеки і оборони України згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпПУ, в списку якого визначено і ОСОБА_1.
Відповідно до Протоколу № 16 засідання профспілкового комітету Апарату РНБО України від 6 червня 2011 року, профспілковим комітетом було надано згоду на звільнення наступних працівників: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Розпорядженням Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України від 9 червня 2011 року № 389/2011-к "Про надання відпустки ОСОБА_1 з наступним звільненням" відповідно до статті 3 Закону України "Про відпустки" надано ОСОБА_1, державному експертові відділу проблем національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах управління соціальної безпеки департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки, з 14 до 26 червня 2011 року (13 календарних днів) частину основної відпустки (період роботи з 15.09.2010 до 26.06.2011) з наступним звільненням останнім днем відпустки з роботи в Апараті Ради національної безпеки і оборони України у зв'язку із змінами в організації праці та скороченням чисельності працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України, пункт 1 статті 40 КЗпП України (пункт 1); виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
ОСОБА_1 26.06.2011 р. було звільнено з роботи в Апараті РНБОУ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі розпорядження Секретаря РНБОУ від 9 червня 2011 року № 389/2011-к.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
В частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Секретаря РНБОУ від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положення Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011", суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції, визначено Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Статтею 8 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" визначено, що поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України. Функції, структура та штатна чисельність апарату Ради національної безпеки і оборони України визначаються Президентом України. Посадові особи апарату Ради національної безпеки і оборони України є державними службовцями.
Суд звертає увагу, що законодавством України передбачено повноваження Президента України щодо затвердження: функцій, структури, штатної чисельності апарату Ради національної безпеки і оборони України.
Під штатним розписом суд розуміє перелік посад в установі (організації) із зазначенням їх кількості і розмірів посадових окладів (Наказ Головного управління державної служби України "Про затвердження Порядку підготовки організаційних документів в Головному управлінні державної служби України та його територіальних органах" від 13 липня 2006 року № 255).
Таким чином, штатною чисельністю (яку відповідно до статті 8 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" встановлює Президент України) є кількісний склад працівників відповідного підприємства, установи, організації.
Указом Президента України № 353/2011 від 5 квітня 2011 року "Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України": затверджено граничну чисельність працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України у кількості 90 штатних одиниць (пункт 1); визначено структуру Апарату Ради національної безпеки і оборони України (пункт 2); доручено Секретареві Ради національної безпеки і оборони України: ужити в установленому порядку заходів щодо приведення штатного розпису Апарату Ради національної безпеки і оборони України у відповідність із цим Указом; забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов'язаних зі скороченням чисельності працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України, в тому числі попередження в установленому порядку працівників про наступне звільнення, забезпечення при їх звільненні безумовного виконання вимог законодавства України про державну службу, про працю (пункт 4).
Статтею 11 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" визначено повноваження Голови Ради національної безпеки і оборони України.
Голова Ради національної безпеки і оборони України, зокрема, затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України, його структуру і штати (пункт 6 частини 1 статті 11 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України").
На підставі положень статті 8 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" Президентом України було видано Указ № 353/2011 від 5 квітня 2011 року "Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України", яким затверджено граничну чисельність працівників Апарату Ради національної безпеки і оборони України у кількості 90 штатних одиниць (пункт 1); визначено структуру Апарату Ради національної безпеки і оборони України (пункт 2).
Також, вищевказаним Указом Президента України Секретарю Ради національної безпеки і оборони України було доручено ужити в установленому порядку заходи щодо приведення штатного розпису Апарату Ради національної безпеки і оборони України у відповідність із цим Указом.
Як вже було встановлено, штатним розписом є перелік посад в установі (організації) із зазначенням їх кількості і розмірів посадових окладів.
Відповідно до підпунктів 10 та 13 пункту 7 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446/2005, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, зокрема, затверджує в установленому порядку штатний розпис, кошторис видатків Апарату Ради; призначає на посади та звільняє з посад працівників Апарату Ради, вирішує відповідно до законодавства інші питання проходження державної служби в Апараті Ради, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується.
На виконання вимог Указу Президента України № 353/2011 від 5 квітня 2011 року "Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України" та на підставі наданих підпунктами 10, 13 пункту 7 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446/2005, повноважень, - Секретарем Ради національної безпеки і оборони України було вжито заходів щодо приведення штатного розпису Апарату Ради національної безпеки і оборони України у відповідність із вказаним Указом, зокрема, прийнято Розпорядження від 8 квітня 2011 року № 37/2011 "Про виконання Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011"та Розпорядження від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положень Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011".
З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного Розпорядження від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положень Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011" відповідачем 2 не було порушено вимоги чинного законодавства України, а прийняття вказаного розпорядження входить до його повноважень.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що затвердження структури, штату та штатної чисельності у формі штатного розпису входить до виключної компетенції Президента України, оскілки чинним законодавством до повноважень Президента України відносить затвердження структури та штатної чисельності апарату РНБОУ, а затвердження штатного розпису Апарату РНБОУ відноситься до компетенції Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Розпорядження від 12 травня 2011 року № 51/2011 "Про реалізацію положень Указу Президента України від 5 квітня 2011 року № 353/2011" є законним, а позовні вимоги позивача в частині скасування даного Розпорядження є необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій службових осіб Апарату РНБОУ щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення від 13 квітня 2011 року; визнання незаконними дій службових осіб Апарату РНБОУ щодо штатної розстановки працівників; визнання незаконним та скасування розпорядження Секретаря РНБОУ від 9 червня 2011 року № 389/2011-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи в Апараті РНБОУ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, суд зазначає наступне.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю України).
Порядок вивільнення працівників, закріплений Кодексом законів про працю України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем: строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (частина 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України); врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (частина 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України); пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України); отримання згоди профспілкового комітету, членом якого є працівник (стаття 43); доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України).
Як вже було встановлено судом, Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2011 р. № 51/2011 „Про реалізацію положень Указу Президента України від 05.04.2011 року № 353/2011" видано на виконання Указу Президента України від 05.04.2011р. № 353/201 „Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України" (згідно з пунктом 8 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14.10.2005 р. № 1446/2005).
Листом №12/17-557-12-8 від 06.04.2011 р. Секретарем Ради національної безпеки і оборони України було повідомлено Профспілковий комітет Апарату Ради національної безпеки і оборони України про необхідність у відповідності до ст. 494 КЗпПУ повідомити працівників про наступне вивільнення та вжити відповідних заходів (стор. 46-47, том І, справи №2а-9821/11/2670).
В матеріалах справи міститься попередження працівників департаменту з питань економічної, соціальної та економічної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України (стор. 145, том І, справи №2а-9821/11/2670), з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 обіймав посаду державного експерта відділу проблем національної безпеки у соціальних та гуманітарній сфері управління фінансової безпеки та 13.04.2011 року був повідомлений про можливе звільнення з роботи за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, про свідчить підпис позивача.
У відповідності до Протоколу №16 засідання профспілкового комітету Апарату РНБО України від 16.06.2011 р. було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 - державного експерта Департаменту з питань економічної, економічної, соціальної та економічної безпеки (стор. 146, том І, справи №2а-9821/11/2670).
Згідно з Розпорядженням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 09.06.2011р. № 389/2011 позивачу була надана відпустка з наступним звільненням з займаної посади, на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.06.2011 р. та протоколу засідання профспілкового комітету Апарату РНБОУ від 06.06.2011 р. №16 (стор. 68, справи №2а-9821/11/2670), термін відпустки ОСОБА_1 спливав 26.06.2011 року.
Як вбачається з трудової крижки позивача, яка міститься у матеріалах справи, трудовий зв'язок позивача з відповідачем був закінчений 26.06.2011 року, одночасно є закінченням строку щорічної відпустки позивача.
Так, матеріалами справи підтверджено, що про звільнення позивача було попереджено від 13.04.2011 року, таким чином, термін попередження про звільнення, який передбачений чинним законодавством України, роботодавцем витриманий.
Також, як встановлено вже матеріалами справи, на виконання норм чинного законодавства, відповідачем 2 скеровувався лист від 6 квітня 2011 р. № 12/17-557-12-8 з інформацією щодо майбутнього скорочення працівників Апарату Ради та приведення штатного розпису у відповідність до Указу Президента України від 5 квітня 2011 року №353/2011р. до Профспілкового комітету.
За результатами роботи робочої групи з питань вивільнення працівників Апарату Ради 26.05.2011 року внесено на розгляд Профспілкового комітету відповідно до статті 43 КЗпП України подання зі списком - членів профспілки для надання згоди на їх звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Більш того, як вбачається із матеріалів справи, на погодження звільнення позивача за п. 1 статті 40 КЗпП України, до Профспілкового комітету Апарату Ради було направлено окреме подання (обґрунтування) за підписом Заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України - Керівника робочої групи ОСОБА_12
На засіданні Профспілкового комітету Апарату РНБО України від 06.06.2011 року надано згоду на звільнення позивача (копія якого міститься у матеріалах справи).
Суд не приймає до уваги твердження позивача про виключне право Президента щодо затвердження Положення про Апарат РНБО України, його структури та штату, виходячи із наступного.
Згідно з пунктом 15 Тимчасового положення про Раду національної безпеки і оборони України, яке затверджено Указом Президента України від 30 серпня 1996 року № 772/96, Положення про Апарат Ради, структуру, штатний розпис та граничну чисельність його працівників затверджував Президент України за поданням Секретаря Ради.
Проте, дане Тимчасове положення втратило чинність з прийняттям Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР, оскільки відповідно до частини другої статті 2 зазначеного Указу Президента України, Тимчасове положення було чинним до прийняття Верховною Радою України відповідного Закону.
Закон України „Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР визначив правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього Закону поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України.
Функції, структура та штатна чисельність апарату Ради національної безпеки і оборони України визначаються Президентом України.
Пунктом 6 частини першої статті 11 цього Закону передбачено, що Голова Ради національної безпеки і оборони України затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України, його структуру і штати.
Згідно з підпунктами 10,13 пункту 7 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446/2005, Секретар Ради національної безпеки і оборони України затверджує в установленому порядку штатний розпис, кошторис видатків Апарату Ради; призначає на посади та звільняє з посад працівників Апарату Ради, вирішує відповідно до законодавства інші питання проходження державної служби в Апараті Ради.
Президент України, Голова Ради національної безпеки і оборони України, на підставі згаданих вище та інших норм законодавства України 5 квітня 2011 року видав Указ Президента України «Деякі питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України»№353/2011, яким: затвердив граничну чисельність працівників Апарату Ради у кількості 90 штатних одиниць; визначив нову структуру Апарату Ради національної безпеки і оборони України; доручив Секретареві Ради національної безпеки і оборони України низку заходів.
Таким чином, Президент України - Голова Ради національної безпеки і оборони України скоротив чисельність та скоротив штат працівників Апарату Ради, що передбачає собою одночасне звільнення працівників і зменшення кількості та ліквідацію певних посад.
Станом на 5 квітня 2011 року гранична чисельність працівників Апарату Ради становила 210 штатних одиниць.
Вакантні штатні посади в Апараті РНБО України були відсутні, за виключенням посади прес-секретаря, та посада головного спеціаліста адміністративного відділу управління координаційної та адміністративної роботи, яка передбачає необхідність наявності у працівника навиків стенографування, дані посади не могли бути запропоновані позивачу, оскільки в нього відсутній досвід та професійні якості визначеним для даних посад, що підтверджується довідкою відділу кадрів Апарату РНБО України від 12.02.2015 р. № 12/16-к, наявною у матеріалах справи.
Згідно з частиною другою статті 492 КЗпП України, при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Роботодавець при доборі кандидатур працівників, які мають залишитись на роботі в Апараті Ради, керувався положеннями частини 1 статті 42 (більш висока кваліфікація і продуктивність праці) та частиною 3 статті 184 КЗпП України.
Відтак, роботодавець (відповідно до листа роз'яснення Мінпраці від 10.03.2010 № 46/06/187-10) виконав всі передбачені чинним законодавством України норми, які регулюють порядок проведення скорочення працівників, в тому числі відносно позивача, а саме: за два місяці до скорочення проведено попередження про скорочення чисельності або штату працівників, відповідно до вимог статей 43, 492, 494 КЗпП України, що підтверджується підписами працівників Апарату Ради у відомості про ознайомлення про скорочення (копія наявна в матеріалах справи); завчасно надано інформацію до Профспілкового комітету Апарату Ради та професійним спілкам про скорочення працівників (лист від 6 квітня 2011 р. № 12/17-557-12-8 (копія наявна в матеріалах справи); забезпечено проведення консультацій працівників Апарату Ради з представниками Державної служби зайнятості України; направлено Державній службі зайнятості відомості про наступне вивільнення працівників, що передбачено вимогами частини четвертої статті 492 КЗпП України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними дій службових осіб Апарату РНБОУ щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення від 13 квітня 2011 року щодо визнання незаконними дій службових осіб Апарату РНБОУ щодо штатної розстановки працівників та визнання незаконним та скасування розпорядження Секретаря РНБОУ від 9 червня 2011 року № 389/2011-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи в Апараті РНБОУ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року по справі за № К/9991/52402/12.
В частині позовних вимог щодо поновити ОСОБА_1 на роботі та зобов'язати Апарат РНБОУ здійснити ОСОБА_1 виплати за час вимушеного прогулу, суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог, оскільки встановлено правомірність звільнення позивача з займаної посади.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.О. Іщук
Судді В.А. Кузьменко
В.П. Шулежко