ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 лютого 2015 року № 826/254/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова НАН України до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання нечинним окремого положення вимоги відповідача від 02.10.2014р. №26-032-14-14/12392, яке викладене в пункті 1 вимоги,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Інститут фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова НАН України (надалі - Інститут, позивач) до Державної фінансової інспекції в м. Києві (надалі - ДФІ в м. Києві, відповідач) про визнання нечинним окремого положення вимоги відповідача від 02.10.2014р. №26-032-14-14/12392, яке викладене в пункті 1 вимоги.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначений пункт вимоги ДФІ у м. Києві стосується усунення наслідків порушень, а не самих порушень, що суперечить нормам Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржувана вимога сформована у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
ДФІ в місті Києві на підставі п. 2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфініспекції України на II квартал 2014 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту за період з 01.01.2010р. по 01.06.2014р., якою встановлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни, які відображені в акті ревізії від 05.09.2014р. №032-30/3021.
Так, за наслідком встановлених порушень, відповідачем сформовано вимогу №26-032-14-14/12392 від 02.10.2014р.
Оскаржуваним пунктом 1 вказаної вимоги зазначено, що за результатами проведених в ході ревізії зустрічних звірок встановлено, що в порушення ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1 п.10, п. 38, п. 40 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996р. №830, Інститутом у періоді з 01.01.2010р. по 01.01.2014р. укладено ряд договорів за завищеною вартістю робіт та прийнято до зарахування і оплачено, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, витрати на проведення науково-конструкторських робіт за договорами укладеними з підприємствами, на виконання завдань Державної цільової науково-технічної програми «Розробка і впровадження енергозберігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі» які документально не підтверджено, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на загальну суму 428,41 тис. грн., чим завдано Інституту матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму
Оскільки ході ревізії матеріальну шкоду (збитки) на суму 428,41 тис. грн. не відшкодовано, ДФІ в м. Києві висунуто до позивача вимогу (пункт 1) забезпечити стягнення вказаної суми коштів в повному обсязі, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, основні функції та права визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №5463-VI від 16.10.2012р.(далі - Закон №5463-VI).
Так, відповідно до ст. 2 Закону№5463-VI, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
В той же час, п. 7 ст. 10 Закону №5463-VI встановлює, що орган державного фінансового контролю має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 (далі - Порядок №550), планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених у встановленому порядку.
Так, відповідачем відповідно до п. 1.2.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на І квартал 2014 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, якою встановлено низку порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 16.04.2014р. № 032-30/1379.
Згідно Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011р.№1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2011за № 1213/19951 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція в м. Києві здійснює контроль, зокрема: за цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету (п. 4.2 Положення).
Державна фінансова інспекція в м. Києві відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі порушує питання щодо звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 4.3 Положення).
Згідно п. 6.3 Положення Державна фінансова інспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 6.18 Положення).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10 ст. 10 Закону №5463-VI).
Окрім того, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Вказана правова позиція підтверджена, зокрема, постановою Верховного суду України від 15.04.2014р.
Позивач у своєму позові не погоджується з п.1 вимоги ДФІ в м. Києві від 02.10.2014 № 26-032-14-14/12392, щодо порушення позивачем низки положень нормативно-правових актів, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на суму 428,41 тис. грн.
Разом з тим, за результатами проведених в ході ревізії зустрічних звірок встановлено, що позивачем в порушення зазначених вище норм законодавства укладено ряд договорів за завищеною вартістю робіт та прийнято до зарахування і оплачено за рахунок коштів загального фонду державного бюджету витрати на проведення науково-конструкторських робіт за договорами, укладеними з підприємствами, на виконання завдань Державної цільової науково-технічної програми «Розробка і впровадження енергозберігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі, які документально не підтверджені, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на загальну суму 428.41 тис.грн., чим завдано Інституту матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Згідно п. 50 Порядку №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю, порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства, застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
В той же час, позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження визначеної в перевіряємих договорах вартості робіт.
Відсутні у справі також будь-які докази обґрунтованості здійснених витрат на проведення науково-конструкторських робіт за укладеними договорами.
Окрім того, відсутні в матеріалах справи і будь-які докази усунення позивачем порушень, встановлених ДФІ в м. Києві під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Інституту.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що ДФІ в м. Києві законно та обґрунтовано направило позивачу вимогу від 02.10.2014р. № 26-032-14-14/12392 про усунення виявлених порушень, в якій пунктом 1 вимагає від позивача усунути порушення законодавства, а саме забезпечення стягнення вказаної суми коштів в повному обсязі, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень виконав покладений на нього обов'язок і довів обґрунтованість пункту 1 вимоги від 02.10.2014р. №26-032-14-14/12392.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,
В задоволенні позовних вимог Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова НАН України відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко