ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 березня 2015 року № 826/19899/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу та додані до неї матеріали
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Драгон есет менеджмент"
доДержавної фіскальної служби України
провизнання недійсною податкової консультації №5216/6/99-99-19-02-02-15 від 16.10.2014 та зобов'язання вчинити дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон есет менеджмент" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації №5216/6/99-99-19-02-02-15 від 16.10.2014 та зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон есет менеджмент" звернулося до Державної фіскальної служби України, в порядку ст.52 Податкового Кодексу України, із запитом (листом) від 08.09.2014 №185/09 про надання письмової податкової консультації стосовно практичного застосування норм пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України. Запит був направлений у зв'язку із тим, що Верховною Радою України 31 липня 2014 року Законом №1621-VII було внесено зміни в Податковий кодекс України. Позивач зазначає, що отримання належними чином обґрунтованої індивідуальної податкової консультації було важливим для Позивача, а зміст наданої консультації щодо застосування пп. 136.1.9 п.136.1 ст.136 Податковий кодекс України великою мірою впливає на права та обов'язки Позивача у сфері оподаткування.
Відповідач в податковій консультації роз'яснив, що відповідно до пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України до складу доходів інститутів спільного інвестування також включаються проценти нараховані за активами таких інститутів спільного інвестування, з наданою Податковою консультацією позивач не погоджується та вважає її протиправною та такою, що не відповідає нормам законодавству, які регулюють порядок сплати податку на прибуток та звернувся до суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зазначає, що листом від 16.10.2014 №5216/6/99-99-19-02-02-15 ДФС України надано обґрунтовану відповідь із посиланням на норми чинного законодавства України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, колегія суддів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон есет менеджмент" звернулось до Державної фіскальної служби України із запитом (листом) про надання письмової податкової консультації від 08.09.2014 №185/09, в якому просило надати роз'яснення з наступного питання: чи стосуються внесені зміни до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, доходів інститутів спільного інвестування, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за активами таких інститутів.
Державною фіскальною службою України розглянуло запит позивача та листом від 16.10.2014 №5216/6/99-99-19-02-02-15 повідомлено, що з аналізу норм чинного законодавства та встановлення підпунктом 136.1.9 пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України порядку оподаткування активів інститутів спільного інвестування та активів фондів операцій з нерухомістю, починаючи з 3 серпня 2014 року, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховуються доходи у вигляді процентів, нарахованих за активами інститутів спільного інвестування та за активами фондів операцій з нерухомістю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон есет менеджмент" не погоджується із наданою податковою консультацією, яка викладена в листі Державної фіскальної служби України від 16.10.2014 за №5216/6/99-99-19-02-02-15, вважає її протиправною та такою, що не відповідає нормам ПКУ, які регулюють порядок сплати податку на прибуток, звернулося з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Пункти 52.4 та 52.5 Податкового кодексу України встановлюють, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
У пункті 53.1 статті 53 Податкового кодексу України визначено наслідки застосування податкових консультацій, а саме: не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що, хоча індивідуальна податкова консультація не має обов'язкового характеру, однак може бути оскаржена платником податків до суду, якщо, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Таким чином, суду належить встановити чи відповідає надана податкова консультація нормам і змісту відповідного податку чи збору.
Виходячи з нормативного визначення податкової консультації та змісту наданої відповіді ДФС України, суд встановив, що роз'яснення, викладене у листі від 16.10.2014 за №5216/6/99-99-19-02-02-15, містить у собі питання практичного використання конкретних норм Податкового кодексу України в частині визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а тому вважається податковою консультацією.
Вирішуючи питання про відповідність податкової консультації, викладеної у листі ДФС України від 16.10.2014 за №5216/6/99-99-19-02-02-15, нормам та змісту відповідного податку, суд виходить із наступного.
Підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 03 серпня 2014 року, визначено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються такі доходи: суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року №1621-VII, який набрав чинності 03 серпня 2014 року внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, підпункт 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 доповнено словами "крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами".
Таким чином, з 03 серпня 2014 року підпункт 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України має наступну редакцію: для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону, крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами.
Зміст наведеної правової норми дозволяє розділити доходи, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування на такі групи: суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, тобто суми доходу, що стосуються інститутів спільного інвестування; кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, тобто суми доходу, пов'язані із фондами операцій з нерухомістю.
Виходячи з буквального змісту підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, синтаксичної побудови та зв'язку між граматичними компонентами, на думку суду, слова "крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами" не стосуються активів інститутів спільного інвестування, а можуть бути застосовані щодо активів фондів операцій з нерухомістю.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами.
З огляду на викладене, вбачається, що із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року №1621-VII в частині доповнення підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України словами "крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами", до складу інших доходів також підлягають включенню проценти, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю.
Таким чином, вірною є позиція позивача про те, що зміни, внесені до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, не стосуються доходів інститутів спільного інвестування, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за активами таких інститутів.
В матеріалах справи міститься висновок ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» від 19.08.2014 №056/429, в якому експерт, відповідаючи на питання: чи можливо визначити шляхом лінгвістичного аналізу речення, з якого складається пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, якої частини зазначеного підпункту стосується вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами»; чи є лінгвістичні підстави стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України стосується лише активів фондів операцій з нерухомістю; чи є лінгвістичні підстави стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України стосується і активів фондів операцій з нерухомістю, і активів інститутів спільного інвестування надав наступні відповіді:
- попри складну синтаксичну структуру речення, з якого складається пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, зв'язки між його окремими компонентами є прозорими й однозначними, тому змістові зв'язки виразу «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» можуть бути встановлені за суто формальними показниками;
- є лінгвістичні підстави стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України стосується лише активів фондів операцій з нерухомістю;
- лінгвістичних підстав стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України стосується і активів фондів операцій з нерухомістю, і активів інститутів спільного інвестування, немає.
У висновку №056/429 від 19 серпня 2014 року детально досліджено змістові та граматичні зв'язки тексту пп.136.1.9 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України і надано їм ґрунтовний аналіз. При цьому експерт проаналізував обидва можливі варіанти тлумачення тексту.
Суд не вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неналежності доказів, якими цей висновок підтверджується, а саме висновку експертного дослідження, проведеного на замовлення Української асоціації інвестиційного бізнесу ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України».
Оскільки вимогами ч.4 ст.70 КАС України встановлена обов'язковість підтвердження певними засобами доказування обставин, лише у випадках, передбачених законом. В інших випадках КАС України не встановлює виключний та імперативний перелік доказів, а отже відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 по справі № 826/15747/14 ат від 05 березня 2015 року по справі №826/17680/14.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон есет менеджмент" задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною надану Державною Фіскальною Службою України індивідуальну податкову консультацію у формі листа від 16.10.2014р. №5216/6/99-99-19-02-02-15.
3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України надати товариству з обмеженою відповідальністю «Драгон Есет Менеджмент» індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді Р.О. Арсірій
В.А. Кузьменко