02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/362/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД»
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р.
у справі №2а-1670/6331/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт від 27.05.2011 р. №3418/23-209/21074215, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 413 670,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2009 року на 400 426,00 грн., за І квартал 2010 року на 13 244,50 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. №0006452301/122, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 863 988,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ПРАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» та ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт поставки вантажу (щебеню) від ПП «РКС-Теплотрейд».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем фактичного здійснення господарських операцій з ПП «РКС-Теплотрейд» та ПРАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, їх обсягу, тощо.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що наявність первинних документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійсно є необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових, але не достатньою, оскільки відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» право на включення витрат до складу валових у платника податку виникає із сукупності юридичних фактів, одними з яких є придбання платником товарів (послуг) в обсягах, які зазначені в первинних документах, а також з метою, яка пов'язана з господарською діяльністю платника податку.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат (рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2009 року включено вартість придбаного щебеню фр.20-40, гран відсіву фр.2/10 та послуг з їх доставки у розмірі 135 560,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані товарно-матеріальні цінності було придбано позивачем у ПП «РКС-Теплотрейд» без укладання письмового договору. Розрахунки між контрагентами проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки у банківських установах.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних, рахунків та платіжних доручень.
При цьому, товарно-транспортні накладні на поставку товарів від ПП «РКС-Теплотрейд» (Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Крупської, 42 до м.Кременчука) відсутні, хоча згідно податкових накладних позивачем здійснювалася оплата не тільки товару (щебеню та гранвідсіву), а й доставки вказаних товарів, тобто послуги по перевезенню щебеню та гранвідсіву.
Також, позивачем до складу валових витрат (рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток за період з 01.07.2009 р. по 01.12.2010 р. відповідно до актів виконаних робіт включено суму придбаних субпідрядних робіт у розмірі 728 428,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» (Генеральний підрядник) та позивачем (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду від 01.07.2008 р. №217/2, за умовами якого Субпідрядник зобов'язався за завданням Генерального підрядника якісно виконати на свій ризик власними силами та засобами передбачений договором, проектно-кошторисною з документацією та, складеною на її основі, договірною ціною комплекс ремонтно-монтажних, монтажних, ремонтно-будівельних, будівельних робіт на об'єктах Замовника у відповідності з діючими будівельними нормами і правилами, передати в обумовлені строки Генеральному підряднику вказані роботи та усунути виявлені у ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкту недоробки і дефекти, що виникли з вини Субпідрядника.
У додатковій угоді до договору від 01.07.2008 р. № 217/2 позивача зазначено як Генерального підрядника, а ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» як Субпідрядника.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано копії довідок типової форми №КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт і витрати за липень 2009 року - грудень 2010 року, актів приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в за липень - грудень 2010 року.
Разом з тим, позивачем не надано акти приймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в за липень 2009 року - червень 2010 року.
Крім того, у наданих первинних документах Замовником вказано ВАТ «Полтавський ГЗК», Генеральним підрядником - позивача, Субпідрядником - ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» не є кінцевим споживачем будівельно-монтажних робіт.
Так, між ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» (Підрядник) та ПП «Індбуд» (Субпідрядник) було укладено договір підряду № 20/06 від 06.04.2009 року. Роботи, які придбавалися у Приватного підприємства «Індбуд» ЗАТ «КРМП» реалізовувало сукупно позивачу.
При цьому, позивач також мав господарські відносини із Приватним підприємством «Індбуд».
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Підрядник) та ПП «Індбуд» (Субпідрядник) 10.04.2009 р. було укладено договір субпідряду № 34/2, за умовами якого Субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи за завданням Підрядника з використанням своїх матеріалів та устаткування та сплатити Підряднику один відсоток від вартості виконаних ним робіт за координацію діяльності Субпідрядника, а Підрядник зобов'язався прийняти і оплатити виконані будівельно-монтажні роботи з оздоблення приміщень квартир по вул.Першопроходців, 3, м. Комсомольськ, Полтавська область.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії податкової накладної, рахунку-фактури, платіжного доручення. Оплату виконаних робіт позивачем проведено не у повному обсязі.
Таким чином, позивач придбавав роботи у ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство», хоча при цьому мав прямі контакти з їх виконавцем - Приватним підприємством «Індбуд», що є однією з ознак відсутності факту здійснення господарської операції.
Відповідно до даних відповідача у ПП «Індбуд» відсутні трудові ресурси, матеріально-технічна база (виробничі потужності), транспортні засоби, що унеможливлює виконання останнім умов зазначеного договору. Крім того, позивачем не надано копії ліцензії та інших дозвільних документів ПП «Індбуд» на право зайняття певними видами робіт.
Враховуючи вказане, судами попередніх судових інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ПП «РКС-Теплотрейд» та ПРАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство».
З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД» залишити без задоволення.
3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. у справі №2а-1670/6331/11 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.