13.02.2015р. м. Київ К/9991/73940/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року в справі за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора Хмельницької області в інтересах ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У вересні 2009 року Шепетівський міжрайонний прокурор Хмельницької області в інтересах позивача звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позивач має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на порушення відповідачем вимог законодавства щодо розміру допомоги, просив стягнути недоплачену частину спірної допомоги з липня по грудень 2007 року.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року, позов задоволено: зобов'язано провести виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, щомісячно у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з урахування виплаченої суми за вказаний період у сумі 661,50 грн. та здійснити перерахунок відповідної допомоги.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 й перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області та відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначено щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що виплата допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народжені дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» не відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у зв'язку з чим підлягає перерахунку.
Вирішуючи справу суди попередніх інстанцій керувалися статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виступав прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що права позивача були порушені у 2007 році та підлягають поновленню з 09 липня по 31 грудня.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ І.Я. Олендер /підпис/