17 березня 2015 р.Справа № 820/19190/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство " на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/19190/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство "
до Головного управління Держземагенства в Полтавській області
третя особа Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області
про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ізюмське звірогосподарство") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держземагенства в Полтавській області), третя особа: Чутівська районна державна адміністрація в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління Держземагенства в Полтавській області про відмову у продовженні дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 64 га, за межами населених пунктів на території Чапаєвської сільської ради Чутівського району, яке викладене в листі № 28-16-0.8-8767/2-14 від 14.11.2014 року;
- зобов'язати Головне управління Держземагенства в Полтавській області у порядку ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 22 квітня 2004 року, укладеного з ТОВ "Ізюмське звірогосподарство", на умовах, викладених у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2009 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі №820/19190/14 закрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" до Головного управління Держземагенства в Полтавській області, третя особа: Чутівська районна державна адміністрація в Полтавській області про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачу, що після закриття провадження у справі повторне звернення з тією ж самою позовною заявою не допускається.
Роз'яснено позивачу його право на звернення до відповідного господарського суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції прийняти рішення, яким скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі №820/19190/14, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що звернувся до належного адміністративного суду, оскільки просить визнати недійсним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, при цьому підстави для закриття провадження по справі відсутні. Вказав на те, що судом першої інстанції обмежено права позивача на судовий захист, оскільки формально закрито провадження по справі.
Третя особа надіслала клопотання з проханням розглянути справу у відсутність її представника.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, враховуючи те, що позивач не не позбавлений можливості направити іншого представника, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником позивача, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" та Чутівською районною державною адміністрацією в Полтавській області укладено договір оренди земельної ділянки від 22.04.2004 року, 22.04.2004 року укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди (а.с.12-14, 46).
Рішенням Головного управління Держземагенства в Полтавській області про відмову у продовженні дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 64 га, за межами населених пунктів на території Чапаєвської сільської ради Чутівського району, яке викладене в листі № 28-16-0.8-8767/2-14 від 14.11.2014 року (а.с.64).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у продовженні дії договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому даний спір не підсудний Харківському окружному адміністративному суду, а підлягає розгляду судом у порядку господарського судочинства
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У відповідності до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122, у власність або у користування для всіх потреб.
Колегія суддів вказує на те, що Головне управління Держземагенства в Полтавській області наділено повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області відповідно до п.4.32 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року №258 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 р. за № 852/21164 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 40 від 25.01.2013 року).
Так, колегія суддів зазначає, що дії стосовно передачі земельних ділянок, що перебувають в державній власності, в оренду, у тому числі і щодо поновлення договору оренди землі відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" здійснюються відповідними територіальними органами Держземагентства України.
Згідно з ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частина друга вказаної статті КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Колегія суддів зауважує, що в даній справі Головне управління Держземагенства в Полтавській області, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
У даних спірних відносинах учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - Головне управління Держземагенства в Полтавській області - владних управлінських функцій не здійснював.
Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 01 жовтня 2013 року по справі №21-345а13, врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як встановлено ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.1.ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, оскільки порядок розгляду даного спору регламентується нормами господарського судочинства та він не може бути розглянутий за нормами КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції роз'яснено позивачу його право на звернення до відповідного господарського суду.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі №820/19190/14 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство " залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/19190/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 23.03.2015 р.