12 березня 2015 року Справа № 876/6358/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
22 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області в якому просила визнати дії відповідача щодо не включення при розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб неправомірними і зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з включенням до заробітку з якого призначалась пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувався та сплачувався єдиний збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з моменту призначення пенсії.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо не включення при розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок призначеної пенсії з включенням до заробітку, з якого призначалась пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувався та сплачувався єдиний збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за період з 22 листопада 2013 року. Позовну заяву в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з моменту призначення пенсії до 21 листопада 2013 року залишити без розгляду у зв'язку з порушенням встановленого законом строку звернення.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, постанова суду першої інстанції є такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.
Також, апелянт по справі зазначив, що такі виплати, як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація грошових доходів населення не включається до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач по справі - ОСОБА_2, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
07 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача по справі із заявою в якій просила провести їй перерахунок пенсії у відповідності до довідок, включивши в розрахунок пенсії суми матеріальних допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових проблем та суми щомісячної індексації заробітної плати.
Листом №165/К-15 від 14 травня 2014 року, відповідачем по справі було відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір та облік на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснюється на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно із ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові матеріальні витрати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.3 ч.2 Постанови Кабінету міністрів України №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Колегія суддів вважає зазначити, що Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону № 3723-XII і в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи позов, так як матеріальна допомога на оздоровлення і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є складовою заробітної плати державного службовця.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2014 року по справі №345/1998/14-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя А.І. Рибачук