Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "17" березня 2015 р. Справа № 906/48/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання Смиковського В.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук О.Г. - дов. №26/1313 від 30.12.14 р., дійсна до 31.12.15 р.
від відповідача: не з'явився
прокурор: Чумаченко А.А. - служб. посв. від 24.10.12 р., дійсне до 24.10.17 р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Житомир)
про стягнення 155545,57 грн., розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Прокурор м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 155545,57 грн., розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що між ФОП ОСОБА_4 (орендар) та Житомирською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі від 26.10.2012 р. № 181010004000350, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди, за яким Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншої промислової діяльності і повинен сплачувати за дану земельну ділянку орендну плату, визначену договором. Орендар (відповідач) неналежно виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди за 2013 рік, у зв'язку з чим зобов'язаний її погасити та сплатити застосовані штрафні санкції та пеню.
В якості правових підстав позову прокурор посилається на ст.ст. 13, 14, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 9, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 12, 93, 96, 141 ЗК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 651 ЦК України, ст.ст. 288,290 ПК України, ст.ст. 1, 13, 15, 21, 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі".
Ухвалою від 15.01.15 р. суд порушив провадження у справі та вжив заходів щодо забезпечення розгляду справи по суті.
До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.
В засіданні суду 27.01.15 р. позивачем Житомирською міською радою подано клопотання про уточнення позовних вимог. На виконання ухвали суду від 15.01.15 р. позивачем та прокурором надані витребувані докази в судовому засіданні 27.01.15 р. Ухвалою суду від 27.01.15 р. було відкладено розгляд справи.
В судові засідання 27.01.15 р. та 16.02.15 р. відповідач не з'являвся, відзиву на позов не подав, участь у змагальному процесі не приймав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
У відповідності до п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд, заслухавши прокурора та розглянувши матеріали справи, -
26 жовтня 2012 року між Житомирською міською радою як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Як орендарем укладено строком на п'ять років Договір оренди землі , за яким передано в платне користування земельну ділянку для іншої промисловості загальною площею 1,1171 га , в тому числі під будівлями та спорудами - 0,0660га, під проїздами, проходами та площадками - 1,0511га за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Договір оренди) (а. с. 13-14).
На земельній ділянці, як обумовлено у п.3 Договору оренди , розміщені об'єкти нерухомого майна: частина майнового комплексу ( договори купівлі-продажу від 01.03.06р. № 1900, від 20.03.2007р. № 2762, від 25.05.2006р. №5242), а також інші об'єкти інфраструктури : водопостачання, газопостачання , каналізація та електромережа.
Кадастровий номер земельної ділянки : 1810136600:07:005:0028 ( п.4 Договору оренди).
Станом на 14.03.11р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 3 748 808,74 грн. (п. 5 Договору оренди).
Орендна плата в рік становить 122 541,06 грн., коефіцієнт співвідношення 3,269 ( п. 7 Договору оренди).
Оренда плата сплачується рівними частками орендарями земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю , щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем (звітного) податкового місяця ( п.9 Договору оренди).
У п.11.1 Договору оренди сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором , справляється пеня, нарахування якої проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України.
За умовою п. 11.2 Договору оренди несплата орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна , громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для нарахування штрафних санкцій що передбачені п. 2.9 Положення.
У п. 2. 9 Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м. Житомирі , які перебувають у державній і комунальній власності, затвердженого рішенням 7 сесії 6 скликання від 07.10.11р. №195 , встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки , визначені договором оренди пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без врахування пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ , діючої на день виникнення податкового боргу або на день його ( його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою , за кожний календарний день прострочення у його оплаті. Нарахування пені проводиться відповідно до Податкового кодексу України ( надалі - Положення).
Як встановлено в ході вирішення спору, підстави позову визначено прокурором за документами, складеними Житомирською ОДПІ на загальну суму 155545,57 грн.
Так, Житомирською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2013р. По 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 06.06.2014р. № 3504/17-2/23876034372 ( надалі - акт перевірки) ( а.с. 18-22).
В акті перевірки Житомирською ОДПІ встановлено, що відповідачем не подано податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік та не сплачена орендна плата за користування земельною ділянкою в сумі 122541,06 грн. За 2013рік, тим самим, встановлено порушення п. 286.2 ст. 286 та п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки, Житомирською ОДПІ виставлено відповідачу податкове повідомлення - рішення від 23.07.2014р. № 0005641702 за основним платежем "орендна плата" на суму 122541,06 грн. та за штрафними санкціями на суму 30 805,26 грн. , загалом на суму 153346,32грн. ( надалі - повідомлення-рішення).
Штрафні санкції на суму 30 805,26 грн. застосовані Житомирською ОДПІ в сумі 30 635,265 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України ( штраф в розмірі 25 відсотків суми самостійно визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання - основного платежу з орендної плати за 2013рік - 122541,06 грн.) та 170,00 грн. на підставі п.120.1ст. 120 ПК України ( штраф за неподання податкової декларації).
Сума нарахованого грошового зобов'язання за цим повідомленням-рішенням підлягала сплаті відповідачем протягом десяти календарних днів, що настають за днем його отримання. У разі несплати в установлений строк грошового зобов'язання , визначеного у цьому повідомленні - рішенні від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку його сплати, розпочиналося нарахування пені.
Докази отримання відповідачем повідомлення-рішення до матеріалів справи не подано. Однак датою виникнення сплати штрафних санкцій на суму 30 805,26 грн. у позові визначено 22.09.2014року, а пені в сумі 2199,254 грн. - 02.04.14р.
На вимоги ухвали суду Житомирська ОДПІ підтвердила також наступні обставини: у 2014 році від Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ надійшли кошти в сумі 20864,65грн. на підставі виконавчого листа № 5086/13 від 20.11.13р. за яким відповідач визначений боржником зі сплати орендної плати (код платежу 13050500). У день зарахування коштів 02.04.2014р. нараховано пеню за період з 02.01.2013р. по 01.04.2014р. в сумі 2199,25 грн. із суми сплаченого боргу в сумі 20864,65 грн. З картки обліку відповідача як платника податків встановлено, що борг останнього станом на 17.03.15р. становить 154934,44 грн. , з них 122541,06грн. - борг з орендної плати за 2013 рік, 30805,26 грн. - штрафна санкція та 1588,12 грн. - пеня.
Оскільки за відповідачем обліковується грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за 2013 рік , штрафної санкції та пені , застосованих на підставі Податкового кодексу України, прокурор вимагає , окрім їх стягнення, також дострокового розірвання Договору оренди та повернення земельної ділянки до земель територіальної громади м. Житомира.
Як встановлено в ході вирішення спору , відповідач 30.01.2013 року письмово звертався до Житомирської міської ради із заявою про дострокове розірвання Договору оренди з 01.02.13р. та повернення земельної ділянку у зв'язку із неможливістю фінансово сплачувати орендну плату ( а.с. 72).
У відповідь на заяву відповідача позивач письмово повідомив, що питання розірвання Договору належить до виключної компетенції сесії Житомирської міської ради ( а. с. 71).
Рішенням Житомирської міської ради 35 сесії 6 скликання від 04.04.2014р. № 667 відмовлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в клопотанні щодо розірвання Договору оренди у зв'язку з наявністю нерухомого майна заявника на орендованій земельній ділянці ( а.с. 96).
До винесення рішення справі прокурор позов підтримує з усіх заявлених позовних вимог за їх складом та розміром. Позивач та відповідач до винесення рішення у справі не подали докази на підтвердження обставин погашення боргу з орендної плати за 2013рік та застосованих Житомирською ОДПІ штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку за правилами ст.ст. 4-7,43 ГПК України , господарський суд дійшов висновку позов задовольнити часткового, виходячи з наступного.
Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним.
Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати ( висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.14р. в адміністративній справі 21-274а14, № 42010791).
Оскільки згідно ст. 265.1.3. плата за землю у формі орендної плати є податком на майно, то відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України остання зараховується до доходів загального фонду бюджету міста обласного значення, до яких належить місто Житомир.
Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку ( підпункт 1.3 пункту 1 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ( надалі - Постанова ВГСУ № 6).
З урахуванням вимог частини першої статті 15, частин першої і другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 526 ЦК України і статті 193 ГК України заборгованість зі сплати орендної плати за 2013 рік на суму 122 541,06 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Житомирської міської ради як орендодавця.
Натомість позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафної санкції в загальній сумі 30 805,26 грн. та пені в сумі 2 199.25 грн., застосованих Житомирською ОДПІ до відповідача на підставі п.120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 та ст. 129 ПК України за позовом, заявленим в інтересах Житомирської міської ради, задоволенню в порядку господарського судочинства не підлягають, виходячи з наступного.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (абз. 2 п.3.3 мотив. частини Рішення КСУ 10 грудня 2009 року у справі 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна). За змістом ст. 4 цього Кодексу земельні відносини є цивільними. Однак відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, абзац третій пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України зобов'язує, зокрема, органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно ст. 41.1. ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику.
Згідно ст. 41.2. ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
Згідно ст. 14.1.137 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 191.1.34 ПК України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.23 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) належать: кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 та пунктами 11, 12, 13 і 131 частини першої статті 69 цього Кодексу).
Вищевикладеним суд доводить , що стягнення в судовому порядку передбачених Податковим кодексом України штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства в частині прострочення сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, подання податкової декларації, інше, належить до виключно повноважень органу стягнення - Житомирської ОДПІ.
Відповідно, за цими позовними вимогами Житомирська міська рада не є належним позивачем, а спір в цій частині - підвідомчий адміністративному судочинству, визначальним принципом якого є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін ( ст. 4-3 ГПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Тому господарський суд не вправі розглядати справу, не віднесену до його юрисдикції, оскільки не буде вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди та повернення земельної ділянки до земель територіальної громади м. Житомира, виходячи з наступного.
Як роз'яснено у п. 2.23 Постанови ВГСУ № 6 розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до правової позиції судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 12 грудня 2012 року ( № рішення в реєстрі 28310898, справа № 6-146цс12) умовою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати протягом трьох місяців.
Разом з тим, розірвання договору оренди земельної ділянки, відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі", здійснюється на вимогу однієї із його сторін.
Натомість обставини цієї справи свідчать, що Житомирська міська рада, як сторона Договору оренди, не вимагає його дострокового розірвання з підстав систематичної несплати орендної плати відповідачем.
Більше того, за умовою п. 11.2 Договору оренди, у разі наявності факту систематичної несплати ( протягом півроку) орендної плати за земельну ділянку , на якій розташовані об'єкти нерухомого майна орендаря, Житомирська міська рада, як орендодавець, вважає належним способом захисту порушеного права застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій , що передбачені п. 2.9 Положення.
Відповідно до ст. 26 п.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються, зокрема питання регулювання земельних відносин.
Як встановлено судом, умова п. 11.2 Договору оренди відповідає змісту п. 2.10 Положення, як локального нормативно-правового акту.
Тому суд враховує, що Договір оренди в частині умови пункту 11.2 відповідає приписам ч. 1 ст. 648 ЦК України про те, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
У зв'язку з цим, доводи позову за цими позовними вимогами господарський суд оцінює у сукупності з іншими правовими позиціями Верховного Суду України у подібних правовідносинах відповідно до ч. 2. ст. 38 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" , статті 111-28 ГПК України.
Так, у постанові Верховного Суду України ( судова палата у господарських справах) від 08.05.12року у справі № 5021/966/2011 року викладено правову позицію про те, що приписи ч.2 ст. 651 ЦК України є загальними для розірвання будь - якого договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі і с т о т н о г о порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
У постанові Верховного Суду України ( судові палати у цивільних та господарських справах) від 18 вересня 2013 року ( № рішення в реєстрі 34064402, справа № 6-75цс13) стосовно застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України викладено наступну правову позицію:
- і с т о т н и м є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору;
- оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою;
- оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України;
- іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору;
- вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона;
- у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Судом не встановлено, що Житомирській міській раді неналежним виконанням відповідачем зобов'язання завдано реальних збитків і що міська рада не зможе отримати очікувану орендну плату в подальшому.
Оскільки основу господарського порядку в Україні становить принцип верховенства права ( ст. 5 ГК України), то зазначений конституційний принцип вимагає від держави утримуватися від обмеження майнових прав (стаття 1, частина друга статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України (підпункт 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005 ).
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнові права, зокрема, право оренди, є складовою поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції ) (Рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.99 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії» суд визнав за державою право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (рішення від 6 листопада 2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії» ) та припиняти право користування ним задля захисту таких інтересів ( рішення у справі «Маатшап Смітс та інші проти Нідерландів» від 3 травня 2001 року, рішення у справі « Аллан Якобсон проти Швеції» від 25.10.1989 року, рішення у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД»та інші проти Ірландії» від 29.11.1991р.).
Отже, згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси.
За наведених обставин, коли йдеться про наявність оціночних понять у нормативно-правовому акті, який підлягає застосуванню, можливість приймати рішення з урахуванням загальних засад цивільного законодавства: добросовісності, розумності та справедливості ( ст. 3 ЦК України) дозволяє правова позиція Конституційного Суду України, викладена у рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/004 (справа про охоронюваний законом інтерес) про те , що поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони, має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб, не може суперечити суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Відповідно до ст. 1 ГПК України звернення до господарських судів здійснюється за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів; предмет та підстави звернення з позовом визначаються позивачем самостійно у позовній заяві. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.
Позов прокурором подано насамперед в і н т е р е с а х д е р ж а в и в особі Житомирської міської ради, оскільки несплатою відповідачем орендної плати не наповнюється бюджет міста.
Право отримувати орендні платежі, як згідно статті 64 Бюджетного кодексу країни, так і Договору оренди належить Житомирській міській раді , яка представляє інтереси територіальної громади міста Житомира.
Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада міста - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села ( ст. ст. 1 та 6 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").
Право територіальної громади самостійно вирішувати питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад здійснюється через міські ради та їх виконавчі органи ( п. 3 Рішення КСУ від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Міські ради, як це логічно випливає із змісту частини третьої статті 140 Конституції України, є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Приймаючи рішення, господарський суд враховує , що згода Житомирської міської ради на дострокове розірвання Договору оренди відсутня.
Окрім того, господарський суд враховує, що на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди, знаходяться об'єкти нерухомого майна фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 84-86).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тим обставинам, яку конкретно площу земельної ділянки займають будівлі та споруди відповідача, однак в силу приписів ч.2 ст. 124 та ч.2 ст. 134 ЗК України право оренди земельної ділянки, на якій розміщенні зазначені об'єкти нерухомості, не підлягає продажу на конкурентних засадах.
Судом встановлено, що орендована відповідачем земельна ділянка , за цільовим призначенням належить до земель промисловості та надана в оренду саме для виробництва будівельних матеріалів.
За приписами ч. 1 ст. 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Отже, для потреб промисловості враховуються земельні ділянки зайняті також під'їзними шляхами, інженерними мережами тощо, а не лише будівлями (спорудами), право власності на яке підлягає обов'язковій державній реєстрації.
У Договорі оренди встановлено обмеження - заборона змінювати цільове призначення.
Отже, орендована земельна ділянка може використовуватися лише за цільовим призначенням - для виробництва будівельних матеріалів.
Відтак, господарський суд вважає, що із позовної заяви не вбачається, за захистом яких саме порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів саме позивача (Житомирської міської ради) та держави в цілому у межах господарських правовідносин подано позов. Відсутність порушених цивільних прав позивача та держави, які підлягають захисту в порядку господарського судочинства, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Стосовно розподілу судового збору.
У зв'язку з відмовою прокурору у позові за позовними вимогами немайнового характеру про розірвання Договору оренди та повернення земельної ділянки судовий збір в розмірі 2 436, 00 грн. господарський суд покладає на позивача Житомирську міську раду (п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" ( далі - Постанова № 7).
У зв'язку із задоволенням позову прокурора в частині стягнення орендної плати (вимога майнового характеру), господарський суд покладає судовий збір в розмірі 1827, 00 грн. на відповідача в цілому на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, ч. ч. 2,5, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ) на користь Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2,код ЄДРПОУ 13576954 на р/р 33211815700002 УДКСУ у м. Житомирі Житомирської області, код 38035726 ГУДКСУ у Житомирській області , МФО 811038 ):
- 122 541, 06 грн. боргу з орендної плати за 2013 рік за договором оренди землі від 26.10.12року , реєстраційний номер № 181010004000350.
3. У позові про стягнення 30 805,26 грн. штрафної санкції та 2 199,25 грн. пені -відмовити.
4. У позові про розірвання договору оренди землі від 26.10.12року , реєстраційний номер № 181010004000350 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 1,1171 га нормативною грошовою оцінкою 3748808,74грн. ( кадастровий номер 1810136600:07:005:0028) за адресою : АДРЕСА_1 до земель територіальної громади м. Житомира - відмовити.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260) - 1827, 00 грн. судового збору.
Видати наказ.
6. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2,код ЄДРПОУ 13576954 ) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260) - 2 436, 00 грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.03.15р.
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу;
2- прокурору м. Житомира (у книзі - нарочним) ,
3 - позивачу Житомирській м/р (рек.) ,
4 - відповідачу (рек. з пов.)