Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" березня 2015 р.Справа № 922/208/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 376758,30 грн.
за участю представників:
позивача - Ворожбянова А.М., довіреність № 08-11/4849/2-14 від 29.12.2014 року;
відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 119 від 29.01.2015 року
Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, м. Харків повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0560 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги використанням відповідачем земельної ділянки площею 0,0560 га, яка розташована по АДРЕСА_1 без достатніх на те правових підстав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/208/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03 лютого 2015 року о 10:20.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року розгляд справи № 922/208/15 відкладено на 03.03.2015 року об 11:40год., у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області 03 березня 2015 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 922/208/15 (вх. № 8376) задоволене, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 27 березня 2015 року та розгляд справи відкладено на 17 березня 2015 р. о 12:40год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
17.03.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли додаткові пояснення позивача на відзив відповідача (вх. № 10347), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
17.03.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 10348), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн. та понесені судові витрати.
17.03.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового засідання за допомогою звукозаписуючих пристроїв (вх. № 10469).
17.03.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 10345) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Клопотання позивача про здійснення фіксації судового засідання за допомогою звукозаписуючих пристроїв (вх. № 10469 від 17.03.15р.) задоволене судом в порядку ст.ст. 22, 181-1 ГПК України, запис розгляду судової справи здійснено за допомогою технічних засобів, а саме: КП "Діловодство спеціалізованого суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер CICX-08766.
Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявленого позову заперечив повністю, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 10348 від 17.03.15р.), виходить з наступного.
Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, суд розглянувши подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 10348 від 17.03.15р.), розцінює її як зменшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з її врахуванням.
За висновками суду, в матеріалах справи № 922/208/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.
Таким чином, дослідивши матеріали господарської справи № 922/208/15, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначає, що здійсненими заходами самоврядного контролю останнім встановлено факти використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0560га по АДРЕСА_1 без достатньої правової підстави.
Згідно з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 01.07.2014 року № 23630807 право власності на нежитлові будівлі літ.літ. "А'-1", "А''-1 та "А-1" загальною площею 441,7 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу № 1725 від 26.05.2003 року
05.07.2014 року Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0560га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, визначення меж, площі та конфігурації (а.с. 15-17, т.с. 1).
Позивачем наголошено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 01.07.2014 року № 23630740, листів Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02.07.2014р. № 5615/0/225-14 та Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 03.07.2014 року № 3318/08 речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності бо користування щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Позивачем наголошено, що відповідач, за період з 01.12.2011 року по 01.12.2014 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Так, позивачем зазначено, що не здійснення відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 плати за використання земельної ділянки в розмірі, визначеному земельними актами, тобто за регульованими державною цінами, які є фактично звичайною ціною, призвело до одержання відповідачем доходів.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивачем наголошено, що розмір доходу від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований позивачем та складає 376758,30 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір задекларованих відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідно до листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.11.2014 року № 5794/9/20-30-15-03-24 відповідачем за період з 01.12.2011 року по 30.11.2014 року задекларовано 38179,43 грн. земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1, на підставі чого, позивач, як власник землі комунальної власності, при наданні земельних ділянок у користування не може застосовувати інші, ніж визначені законодавчими актами, ставки плати за землю, а тому розмір доходу від користування відповідачем земельною ділянкою, виходячи з розміру плати за землю, розрахований позивачем виключно на підставі норм земельного законодавства та законодавства про плату за землю.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем заявлено до стягнення з відповідача доходи, отримані останнім від безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.
Заявлена до стягнення сума грошових коштів розрахована позивачем, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Договори оренди відповідач на спірну земельну ділянку не укладав, майно за актами приймання-передачі не отримував.
Таким чином, розрахунок позивача про отримані доходи відповідачем оснований на припущеннях та є недоведеним.
Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Також, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ).
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.
Таки чином, для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки необхідно встановити конкретний розмір такої земельної ділянки.
Позивач визначає, що відповідно до Акту обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (а.с. 15-17, т.с. 1) розмір спірної земельної ділянки становить 0,0560 га.
Втім, така позиція позивача базується на припущеннях та з достовірністю не підтверджується матеріалами справи.
Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється 1) юридичною особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) на замовлення орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 3) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Вказаний Акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки складено головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради. Докази про використання під час складання вказаного акту необхідної техніки, спеціалістів та документації в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані.
Відповідно до Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради (додаток № 130 до рішення Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10 в редакції рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1188/13), він не має повноважень щодо визначення меж, розмірів земельних ділянок, а виконує на самоврядних засадах контрольну функцію належного використання земельних ділянок.
На підставі викладеного, позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не підтверджено розмір спірної земельної ділянки, а від так не підтверджено розмір заявлених до стягнення грошових коштів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 376758,30 грн. також не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про застосування правил пропуску позовної давності (вх. № 3733 від 02.02.2015р.), суд зазначає про наступне.
Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі впливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у своїй постанові від 18.07.2013 р. у справі № 5023/4076/12.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 23.03.2015 р.
Суддя Є.М. Жиляєв