17 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-3554/2011
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Коломієць В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Жука С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,
16.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії за період з 2006 року, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавки до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва в частині не нарахування ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16.08.2010 року по 18.04.2011 року - неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 16.08.2010 року по 18.04.2011 року, обчисливши її у ці періоди з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальної пенсії за віком, та виплатити визначену різницю. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб зі статусом «дитина війни» і на нього розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до вимог ст. 52 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154 - VІ та Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010- 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Отже, нарахування та виплата у 2010 та 2011 роках «дітям війни» підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону.
Також, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком чинним законодавством не визначено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визначено термін виплати підвищення до пенсії, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України - до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Тобто, в розумінні КАС України порушення прав свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин може бути допущено з боку суб'єкта владних повноважень у вигляді будь-яких прийнятих рішень, вчинених дій чи допущеної бездіяльності. Відповідно під час розгляду спору суд може надати оцінку тим рішенням, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які вже були прийняті, вчинені чи допущені на момент виникнення спору. Таким чином, КАС України не передбачає можливості зобов'язати відповідача вчиняти у майбутньому певні дії, виходячи тільки з теоретичної можливості допущення ним в подальшому порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Проте слід враховувати, що в даному випадку, судом першої інстанції вже в повному обсязі було надано оцінку діям відповідача щодо здійснення перерахунку щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни». За умови сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, надана правова оцінка є обов'язковою для врахування відповідачем при виконанні ним своїх повноважень по відношенню до позивача. Відповідно, такий перерахунок має здійснюватись на постійній основі, за умови виникнення обставин, що його зумовлять та сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, без обмеження терміну або строку його проведення.
До такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постановах від 23 квітня 2012 року №21-239а11 та від 19 березня 2013 року в №21-53а13, в яких зазначено, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Таким чином, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов'язку проведення перерахунку належного йому щомісячного підвищення до пенсії з дати, з якої він має право та вимагає проведення перерахунку без обмеження кінцевого терміну або строку протягом якого такий перерахунок має здійснюватись.
Враховуючи наведене, а також необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 99 КАС України щодо шести місячного строку звернення до суду, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 16 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі вимог п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч. 10 ст. 183-2, ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 та ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та підвищити пенсію ОСОБА_2 на 30% мінімальної пенсії за віком (розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16 серпня 2010 року, з урахуванням вже виплачених сум за вказаний період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: С.І. Жук