"25" лютого 2015 р. справа № 206/8265/14-а провадження №2-а/206/163/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року у справі №206/8265/14-а (2а-а/206/163/14)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Заявлено позов про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання останнього здійснити перерахунок, призначення та виплату позивачу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІ групи інвалідності основної державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2013 та 2014 роки відповідно до 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії « 1» осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому йому має виплачуватись основна державна пенсія в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач зазначає, що за перерахунком виплат звернувся до відповідача. Проте відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку. З аналогічною заявою позивач також звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та також отримав відмову у перерахунку його пенсії, де повідомлено, що нарахування виплат проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка діє з 01.01.2012р. Двї відповідача позивач вважає протиправними, оскільки за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова КМУ.
Постановою суду першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд застосував норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», закони про Державних бюджет на відповідні роки, постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. Просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт зазначає, що посилання відповідача та суду на постанову КМУ від 06.07.є2011 року №746, як на норму, що є основною при визначенні розміру пенсії, є безпідставним.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Про статус позивача сторони не сперечаються.
Як свідчать матеріали справи, згідно з відповіддю, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на заяву ОСОБА_1, позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м.Дніпропетровська і отримує пенсію по II групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На виконання постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11.11.2010 року, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 року залишено без змін, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 по II групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доплату пенсії за рішенням суду за період з 28.04.2010 року по 31.07.2011 року проведено в серпні 2011 року. Станом на 01.10.2011 року розмір пенсії складав 6860 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що з 01.11.2011 року позивачу здійснювались виплати з урахуванням постанови КМУ від 06 липня 2011 року № 745. Тобто пенсія розрахована відповідно до Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 6 по 25 серпня 1986 року при втраті професійної працездатності - 70%.
За даними органу Пенсійного фонду станом на 01.12.2011року загальний розмір пенсійної виплати складає 1596,68 грн., в тому числі: 1114,68 грн. - основний розмір пенсії, 64,38 грн. - підвищення згідно з п. 2 ст. 42, 160 грн. - податкова пенсія інвалідам 2 гр., внаслідок ЧК (800х20%), 132,64 грн. - доплата з урахуванням ст. 67, 17 грн. - доплата згідно з постановою КМУ від 05 травня 2010 року №331, 108 грн. - розмір індексації.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а саме п.7 - установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Пунктом постанови КМУ від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: 1) тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків.
Суд вірно визначився, що за зверненням позивача від 19.12.2011р. перерахунок виплат здійснено відповідно до постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року, тобто у відповідності до чинного на той час законодавства.
Що стосується періоду 2013-2014років, як про це зазначається в позові, слід вказати, що звернення позивача до органу Пенсійного фонду за цей період та відмови відповідача суду не надано, у зв'язку з чим підстав для задоволення цих вимог не вбачається.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року у справі №206/8265/14-а (2а-а/206/163/14) залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року у справі №206/8265/14-а (2а-а/206/163/14) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна