12 березня 2015 рокусправа № 808/5725/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду
від 15 вересня 2014 року
у справі № 808/5725/14
за позовом ОСОБА_1,
АДРЕСА_1;
до відповідача Відділу державної виконавчої служби
Бердянського міськрайонного управління юстиції
Головного управління юстиції у Запорізькій області,
вул. Свободи, 60, м. Бердянськ Запорізької області, 71112;
про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
встановив: ОСОБА_1 подала позов до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними дії начальника щодо винесення постанови та скасування постанови № 17105634 від 26 травня 2014 року про результати перевірки виконавчого провадження.
Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Бойченко Ю.П.) своєю ухвалою від 15 вересня 2014 року у відкритті провадження відмовив на підставі пункту першого частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду мотивована тим, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Спір щодо протиправності дій державної виконавчої служби та її посадових осіб виник під час виконання рішення, ухваленого в цивільному судочинстві, за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що предметна підсудність справ даної категорії визначена статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Просить ухвалу суду скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
У відповідності з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обставини справи: судовий наказ від 01 квітня 2009 року по справі № 2-Н-1273/09 був виданий Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за результатами розгляду, в порядку цивільного судочинства, заяви Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Маріупольське відділення Донецької обласної філії) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
26 грудня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту другого частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV.
26 травня 2014 року керівником Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Запорізькій області прийнято постанову № 17105634 про результати перевірки виконавчого провадження, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору.
Визнання протиправними дії начальника щодо винесення постанови та скасування постанови № 17105634 від 26 травня 2014 року про результати перевірки виконавчого провадження стали предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Ухвала окружного адміністративного суду мотивована тим, що постанови начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносяться у конкретному виконавчому провадженні. Визначальним для визначення предметної підсудності, є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Колегія суддів відзначає неправильне тлумачення заявником апеляційної скарги приписів процесуального законодавства.
В силу частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
В той же час, предметом позову є визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу (з огляду на мотивацію ухвали суду першої інстанції - і начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець), належать до видів відповідальності за невиконання рішення. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) порядку.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.
Тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Саме така позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».
Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі № 808/5725/14 скасувати, з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна