ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2015Справа №910/1247/15-г
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Державного підприємства «Вугілля України» до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення 26 269,08 грн., за участю представників позивача - Загнітка Я.А., довіреність №26-02/232-Д від 06.02.2015 року, відповідача - не з'явився,
У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення збитків у розмірі 26 269,08 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором поставки №08-11/1-ЕН від 19.04.2011 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.02.2015 року.
24.02.2015 року через канцелярію господарського суду м. Києва позивачем надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив збільшити розмір позовних вимог з 26 269,08 грн. до 27 989,58 грн., яка не прийнята судом до розгляду у зв'язку з відсутністю в ній обґрунтувань такого збільшення.
Представник відповідача в судове засідання 11.03.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.04.2011 року між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Луганськвугілля" (постачальник) було укладено договір поставки № 08-11/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі (п.1.1. договору).
Вугілля постачається на умовах DDP (залізнична станція призначення). Відповідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» (п. 1.2 договору).
Постачальник зобов'язується здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею (п. 3.1.2. договору).
Відповідно до п. 8.3. договору у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору а також п. 3.1.2. та 3.1.3. договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт, зберігання вантажів залізницею та ін.
Згідно до п. 5.1 договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, що видаються відповідно до статуту.
З метою виконання умов договору, відповідач відвантажив у травні-червні 2012 року на адресу Трипільської ТЕС ВАТ «ДЕК "Центренерго" вугільну продукцію у вагонах №№67866640, 60851029, 68296642, 67664052, згідно залізничних накладних №№52332897, 51840866, 52522414, 52522083.
На проміжній станції Нижньодніпровський вузол, при перевірці маси вантажу у вагонах №№67866640, 60851029, 68296642, 67664052 (вантажовідправник - ДП "Луганськвугілля"), було виявлено навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагонів.
Про виявлену розбіжність було складено комерційні акти №№ АА 042605/242/151, АА 042673/216/139, АА 042651/248/158, АА 042612/249/159 та акти загальної форми №№ 685, 657, 765. В зазначених комерційних актах вказано, що надлишок вантажу перевантажено у вагони №№ 67865469, 65384604, 65504557 та відправлено до станції призначення, про що виписано досилочні накладні №№ 46776407, 46413795, 46990115.
У зв'язку з тим, що вантаж був навантажений відповідачем понад вантажопідйомність вагонів та у зв'язку із перевантаженням вантажу у інші вагони з вантажоотримувача було стягнуто збитки у сумі 26 269,08 грн. пов'язані з оплатою за додаткові послуги по перевантаженню надлишку вантажу з зазначених вагонів у інші вагони, що підтверджується накопичувальними картками №30050462, 21050434, 12060516, переліками 3005,1506,2105,1206, 0706, копії яких містяться в матеріалах справи.
Отже, внаслідок невідповідності заявленій вазі вугілля (антрациту) в накладних №№52332897, 51840866, 52522414, 52522083 ПАТ "Центренерго", як вантажоотримувач спірного вугілля поніс збитки у розмірі 26 269,08 грн.
Після чого, ПАТ "Центренерго", як вантажоотримувач спірного вугілля, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків у зв'язку з перевантаженням та поставкою вугілля у розмірі 26 269,08 грн. за договором поставки вугілля №111/6 від 30.12.2011 року, який було укладено між ПАТ "Центренерго" (покупець) та ДП "Вугілля України" (постачальник) (справа № 910/21396/13).
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.01.2014 у справі № 910/21396/13 позов задоволено, стягнуто з ДП "Вугілля України" на користь ПАТ "Центренерго" 26 269,08 грн. збитків.
Виконання рішення суду ДП "Вугілля України" підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.04.2014 № 0649/10.
У зв'язку з тим, що неналежне навантаження відбулось з вини відповідача, позивач відповідно до ст.ст. 224, 225, 228 ГК України отримав збитки у сумі 26 269,08 грн.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення, в п.5 цих же правил зазначено, що маса вантажу визначається відправником і заноситься до накладних.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з ч. 3 Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Статтею 32 Статуту залізниць України зазначено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона.
Відповідно до ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225. Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Як встановлено у статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
У справі № 910/21396/13 було встановлено факт неналежного відвантаження відповідачем, як вантажовідправником, вугілля у більшій кількості, ніж вказано в залізничних накладних. Встановлено також розмір витрат, що поніс вантажоотримувач, а згодом і позивач у справі, у зв'язку з перевантаженням надлишку вугілля у додаткові вагони №№ 67865469, 65384604, 65504557.
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги про відшкодування відповідачем на користь позивача збитків у розмірі 26 269,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (03680, м. Київ, пров. Приладний, буд. 2-А; код 32473323) на користь Державного підприємства „Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) 26 269 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 08 коп. збитків та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.03.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна