13 березня 2015 року справа № 823/269/15
м. Черкаси
15 год. 32 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Гордієнку Ю.П.,
за участі сторін:
представника позивача - Верещака П.М. (за довіреністю);
представника відповідача - Барабаш О.П. (за довіреністю),
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Полянецьке", в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000012210 від 06.01.2015 про нарахування грошового зобов'язання за основним платежем 207144 грн 00 коп., за штрафними санкціями 51786 грн 00 коп., № 0000022210 від 06.01.2015 про нарахування штрафу у розмірі 10 % в сумі 13877 грн 70 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базуються на акті документальної планової виїзної перевірки Уманської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.12.2014 № 2870/23-05-22/02140917 «з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014». Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення.
Представник Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" зареєстроване як юридична особа 29.03.2000р., ідентифікаційний код 02140917. Крім того, згідно свідоцтва № 200119003 зареєстроване як сільськогосподарське підприємство і як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ.
Посадовими особами Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Полянецьке" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 про що складено акт перевірки від 12.12.2014 року № 2870/23-05-22/02140917.
У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення перевірки, а саме:
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 в результаті чого встановлено завищено податкового кредиту всього на суму 92972, 39 грн.;
- п. 209.2 ст. 209 ПКУ, постанови КМУ від 12.01.2011 № 11 «Про затвердження порядку акумулювання сільського господарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках», встановлені факти несвоєчасного перерахування коштів на спеціальний рахунок в сумі 138777 грн. та нецільове використання коштів зі спеціального рахунку № 2604518496 в сумі 25000 грн.;
- п. 126.1 ст. 126 ПКУ згідно якого, при перерахуванні грошового зобов'язання на спеціальний рахунок за листопад 2013 року не нараховано самостійно не нараховані штрафні санкції у розмірі 10%.
За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Уманської об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000022210 від 06.01.2015р., яким зобов'язано сплатити штраф в сумі 13877,7 грн. та № 00000012210 від 06.01.2015р., яким збільшено зобов'язання з ПДВ в сумі 258930 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, ТОВ "Полянецьке" оскаржило його до суду. Cуд вважає висновок відповідача викладений в акті перевірки обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Кодекс №2755.
Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно зі ст. 203 Подакового кодексу України - податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Отже, судом встановлено, і не оспорюється сторонами, що позивачем було пропущено термін на перерахунок коштів ТОВ "Полянецьке" на свій спец рахунок, а отже і сума грошового зобов'язання (штраф) по податковому повідомленню-рішенню № 0000022210 від 06.01.2014 року нараховані правомірно.
Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. (п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.
Отже, як вбачається з вищевикладеної норми Податкового кодексу, законодавцем чітко виписані підстави формування та цільового розподілу податкового кредиту. Проте позивачем в порушення даної норми, безпідставно було перераховано кошти на невиробничі фактори (оплату праці своїм працівникам), з даного спецрахунку.
Згідно з постановою КМУ від 12.01.2011 № 11 затверджено «Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» (далі - Порядок), який визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).
Підпунктом 2 пункту 4 Прядку у разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України ( далі- Кодекс №2755-VI), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 Кодексу №2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Кодексу №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.
Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Суд вважає необхідним зазначити, що за неправомірне використання коштів зі спецрахунку, підприємство несе санкцію у вигляді позбавлення податкового кредиту із подальшим перерахунком коштів до Бюджету.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно Закону "Про судовий збір" та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає надміру сплачений судовий збір.
Керуючись ст.ст. 159 - 163, 254-256 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" (ідентифікаційний код 02140917) надміру сплачений судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.В. Мишенко
Повний текст постанови виготовлено 18.03.2015