19 березня 2015 року справа № 823/356/15
м. Черкаси
16 год. 40 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді: Паламара П.Г.,
при секретарі: Овсієнку О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Христинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - позивач) звернулась до суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути із відповідача в рахунок погашення податкового боргу 1052 грн. 84 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як фізична особа-підприємець відповідно норм Податкового кодексу України зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори, зокрема, єдиний податок, платником якого він є. Відповідач свій обов'язок не виконував належним чином, внаслідок чого за ним рахується податковий борг зі сплати єдиного податку на загальну суму 1052 грн. 84 коп.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.
Від начальника Христинівської ОДПІ надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 20000, АДРЕСА_1 в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець є суб'єктом господарювання з 14.07.2005, за реєстраційним номером облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Христинівській ОДПІ, як платник податків і зборів з 31.07.2013 за № 1412, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.
23.01.2012 ОСОБА_1 подав до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно з якою було обрано ставку єдиного податку 10% до розміру мінімальної заробітної плати та I групу платників єдиного податку.
З вищевказаної заяви вбачається, що відповідач обрав наступний вид підприємницької діяльності: ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку (код КВЕД72.74.9).
15 травня 2012 відповідачу видано свідоцтво серії Б № 104388, згідно якого він є платником єдиного податку.
Відповідно до п. 293.7 ст. 293 Податкового кодексу України у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Тобто, ФОП ОСОБА_1 повинен був сплачувати до місцевого бюджету щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця 107 грн 30 коп. єдиного податку у 2012 році та 114 грн 70 коп. єдиного податку у 2013.
З матеріалів справи суд встановив, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку виник за період з 20.11.2012 по 12.02.2015, а отже становить 1052, 84 грн. у тому числі пеня 14 грн. 64 коп.
Згідно заяви від 12.12.2013 відповідач відмовляється від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2014.
У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, Христинівською ОДПІ сформовано та направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від 07.08.2014 № 29-25 на суму 1052, 84 грн. Зазначена вимога направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернута відправнику в зв'язку з тим, що адресат не проживає за зазначеною адресою.
Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Беручи до уваги абзац 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України надіслана відповідачу податкова вимога вважається врученою.
У визначені законом терміни відповідач податкову вимогу не оскаржила, а суму заборгованості по сплаті єдиного податку не погасила, що спонукало податковий орган звернутися до суду для стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-IV (надалі - ПК України).
У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно норм ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 10.1.2 п.10.1 ст. 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належить єдиний податок.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування видається свідоцтво платника єдиного податку.
Пунктом 291.4. ст. 291 ПК України зазначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на шість груп платників єдиного податку, зокрема, до першої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
Пунктом 293.1 ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, що передбачено п. 293.2 зазначеної статті.
У відповідності до п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п.295.1 ст. 295 ПК України).
Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що оскільки, податкове зобов'язання по сплаті єдиного податку в сумі 1052 грн 84 коп. у тому числі пені 14 грн. 64 коп. не сплачене відповідачем у встановлені законом строки, таке зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив податковий борг по єдиному податку в розмірі 1052 грн 84 коп. у тому числі пені 14 грн. 64 коп, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 94, 159 - 163 КАС України, суддя,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути кошти з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (20000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у дохід бюджету через Христинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області (20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Гонти, 2, ідентифікаційний код 38776330) у рахунок погашення податкового боргу у сумі 1052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 84 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку визначеному ст. ст. 185 - 187 КАС України.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст постанови виготовлений 20 березня 2015 року.