ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 березня 2015 року № 826/16267/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі також - відповідач), третя особа ОСОБА_2 (надалі по тексту також - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи Марії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2014 19:28:10, індексний № 13877091 про державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 388044880000 за ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 2715, виданий 07.12.2006, видавник: Приватний нотаріус київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в частині 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею: 86,4 кв.м., житловою площею; 50,8 кв.м.;
- визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, витяг з реєстру про реєстрацію права власності від 18.06.2014, індексний номер витягу: 23182818, в частині 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею: 86,4 кв.м., житловою площею; 50,8 кв.м.;
- судові витрати покласти на відповідача.
17.02.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.
Як свідчать матеріали справи, 18.06.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) №13877091 про державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
Позивач вважаючи, що відповідачем було порушено його права та охоронювані законом інтереси під час державної реєстрації права власності на спірний об'єкт, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, здійснено відповідачем з грубим порушенням приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон №1952), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 р. (надалі - Порядок №703) .
При цьому, представник позивача зазначав, що на його переконання, підставою для проведення державної реєстрації не могло бути рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2013 р. по справі №2-7863/11, позаяк в резолютивній частині такого рішення відсутні будь-які посилання про набуття права власності ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. З огляду на викладені обставини просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову та зазначив, що спірне рішення прийнято з дотриманням положень чинного законодавства, оскільки правовою підставою для проведення реєстрації був договір купівлі-продажу квартири, а не рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2013 р. по справі №2-7863/11, як зазначає позивач у позовній заяві.
Представник третьої особи у задоволенні позову просила відмовити з підстав безпідставності заявлених позовних вимог.
Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. (надалі по тексту також - Порядок №868).
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).
Відповідно до ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: -договорів, укладених у порядку, встановленому законом; - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; - свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; - рішень судів, що набрали законної сили; - інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).
Частиною 2 та ч.13 ст.15 Закону №1952 визначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, регламентовано приписами Порядку №868.
В ч.8 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. При цьому, в ч.1 ст.16 Закону №1952 визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч.7 ст.16 Закону №1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Вказана норма кореспондується з п.35 Порядку №878.
Відповідно до п.10 Порядку №868 заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження.
Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводиться на підставі поданої особисто власником (правонабувачем; стороною правочину, за якою виникло право) або уповноваженою особою заяви, за формою, яка затверджена чинним законодавством.
Частиною 3 ст.16 Закону №1952 встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.
Згідно п.13 Порядку №878, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Пунктом 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Положеннями п.38 Порядку №868 зазначається, що для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). У разі подання заяви уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подаються копія документа, що посвідчує заінтересовану особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку такої особи, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.
З системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводиться за умови подання одночасно із заявою про державну реєстрацію додаткових документів, які визначені в Порядку №868.
В ході судового розгляду справи встановлено, що третьою особою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було подано наступні документи:
- заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.06.2014 р., за підписом представника ОСОБА_5 щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_1;
- квитанція №20363922 від 10.06.2014 р. про сплату реєстраційного збору;
- копія паспорту громадянина України та ідентифікаційний код ОСОБА_5;
- копія паспорту громадянина України та ідентифікаційний код ОСОБА_2;
- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №12800), виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»;
- копія нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2006 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (реєстраційний номер 2715);
- нотаріальна довіреність №1228 від 04.10.2013 р. від ОСОБА_2 на ОСОБА_5;
- копія рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2013 р. по справі №2-7683/11;
- копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.02.2014 р. по справі №22-ц/796/3213/2014;
- копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2014 р. по справі №22-ц/796/3213/2014.
Згідно підпункту 10 пункту 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Недійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 04 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 встановлена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2013р. по справі № 2-7863/11 (провадження №2/761/805/2013).
Поряд з цим, встановлено, що Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.02.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2013р. по справі № 2-7863/11 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вищевикладене, недійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 04 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 встановлена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2013р. по справі № 2-7863/11, яке набрало законної сили.
Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що підставою для проведення реєстрації права власності на спірний об'єкт був саме договір купівлі-продажу квартири від 07.12.2006 р. (укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 та ч.4 ст.15 Закону №1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
В п.20 та п.22 Порядку №868 зазначається, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду правомірність спірного рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур