справа №619/454/15-ц
провадження №2/619/571/15
іменем України
16 березня 2015 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором б/н від 17.06.2010 року в сумі 19318,84 грн. В обґрунтування позову позивач вказав, що 17.06.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за договором за відповідачем станом на 31.10.2014 року числиться заборгованість в сумі 19318,84 грн., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі - 10392,27 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 6480,43 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі - 1050,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 896,14 грн. штраф (процентна складова).
Відповідач ОСОБА_4 позов визнала частково, подала до суду письмові заперечення, в якиху вказала, що з вимогами позовної заяви згодна частково, визнає позов в частині основного зобов'язання в розмірі 2560,00 грн., а також в частині сплати за користування кредитом у розмірі 179,20 грн., в іншій частині позову просила відмовити, також просила застосувати строк позовної давності. В обґрунтування заперечення зазначила, що на підставі ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які повинні бути підтверджені Законом встановленими засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підставі ст.22.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» №2346-111 від 05.04.2001 року ініціаторам платежів встановлено наступний перелік платіжних документів: «1) платіжне доручення; 2) платіжна вимоги-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна Вимога; 5) меморіальний ордер». Позивачем не надано ні єдиного Законом встановленого платіжного документа про передачу грошових коштів, у власність. Прикладені до позову документи не встановлені законом, основані на припущеннях і не можуть бути припустимі в якості доказів. На підставі ст.14.8. Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Украйні» №2346-111 від 05.04.2001 року «Банк та користувач укладають договір відносно порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі». Позивач у своїй заяві керується умовами та правилами надання банківських послуг, які їй невідомі. ЇЇ з ними ніхто не знайомив, що підтверджується відсутністю підпису на цьому документі про ознайомлення. Також підтверджується, що в довідці-договорі немає відсильною норми на ці правила, а зазначено: «З фінансовими умовами надання платіжної картки «КРЕДИТКА Універсальна» 55 днів пільгового періоду і застосуванні розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена». Крім того в позові не вказано момент виникнення права власності на суму грошових коштів, згідно ст.1046 ЦК України. При підписанні довідки йшлося про суму зняття готівкою або перерахуванням з карти в межах вказаного ліміту, лімітні кошти її власністю не були. У довідці - договорі від 17.06.2010 року термін повернення знятих (перерахованих) грошових коштів не визначений, але присутня обмовка в п.3 довідки = 55 днів пільгового періоду, в який за користування кредитними коштами нараховується 0,015% річних. На підставі ч.2 ст.530 ЦК України: «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час». Вимогу позивача було направлено 18.02.2014 року, яким встановлено заборгованість на 11.02.2014 року у розмірі 2560,00 грн., «разом з поточним платежем». Таким чином, зобов'язання повернення виникло з 18.02.2014 року. Виходячи зі змісту дана сума, нарахована разом з відсотками за користування знятими кредитними коштами. Рядком №8 довідки від 17.06.2010 року встановлено 7% від суми за використання кредитних коштів: 2560,00 грн. х 7% = 179,20 грн. Рядком №23 довідки від 17.06.2010 встановлено 10% річних нарахованих на залишок власних коштів клієнта, яка не підлягає нарахованню, так як, відповідач своїх збережень на карті не зберігала. Рядками №7 та №15 довідки від 17.06.2010 встановлено право Банку на застосування пені, але не обов'язок. У вимозі про неустойку не вказано, який обов'язок відповідач порушила, в якому об'ємі та яка санкція до неї застосовується - нічого не значиться, банк не використав своє право на застосування пені та штрафу. У довідці ні де не записаний обов'язок виплати неустойки за фактом, а банк відповідного листа чи розпорядження не надсилав. На підставі ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік встановлена ??для стягнення неустойки (штрафу, пені). На сьогоднішній день минув строк позовної давності. На підставі ч.4 ст.267 ЦК України закінчення строку позовної давності, застосування якої заявлено стороною до винесення рішення суду, тягне за собою відмову у задоволенні відповідної вимоги позову.
У судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність та частково задовольнити позов, як було зазначено у письмових запереченнях відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до договору б/н від 17.06.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно розрахунку за договором б/н від 17.06.2010 року, станом на 31.10.2014 року числиться заборгованість в сумі 19318,84 грн., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі - 10392,27 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі - 6480,43 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі - 1050,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн., - штраф (фіксована частина), 896,14 грн., штраф (процентна складова).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних мотивів.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з договору б/н від 17.06.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 грошові кошти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За весь час користування кредитом ОСОБА_4 свої зобов'язання не виконувала та не сплатила суму заборгованості по кредиту та відсотках.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_4 не виконала умови договору та не повернула запозичені нею кошти.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що заборгованість складає 2560 гривень разом з поточним платежами, як зазначено у вимозі про виконання кредитних зобов'язань, яка була направлена 18 лютого 2014 року, оскільки наявність у позичальника станом на 31.10.2014 року заборгованості договором підтверджується письмовим розрахунком, який доданий до позовної заяви, і з яким суд погоджується.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про застосування позовної давності з наступних мотивів.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Вимога позивача до відповідача про виконання кредитних зобов'язань була направлена 18 лютого 2014 року.
03 лютого 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, тобто в межах річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для застосування позовної давності.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ухвалив
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19318,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Є.А. Болибок