ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2015Справа №910/1395/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"
До Громадської організації "ФОНД ЗАХИСНИК ВІДЧІЗНИ-РЯТІВНИК"
Про повернення безпідставно отриманих коштів 1 300 000,00 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Кисельова А.О. - представник (дов. № 041114 від 04.11.2014 р.)
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "ФОНД ЗАХИСНИК ВІДЧІЗНИ-РЯТІВНИК" про повернення безпідставно отриманих коштів 1 300 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково перераховано грошові кошти у розмірі 3 157 988, 00 грн. У зв'язку з лише частковим поверненням відповідачем вказаної суми у розмірі 1 857 988, 00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно отриману суму у розмірі 1 300 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/1395/15-г та призначено розгляд справи на 09.02.2015 р.
Представники сторін у судове засідання 09.02.2015 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 02.03.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.
Представник відповідача в судове засідання 02.03.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Разом з тим, 02.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із викладеними запереченнями проти позову.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.03.2015р., про що виніс відповідну ухвалу від 02.03.2015р.
У судове засідання 16.03.2015 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.03.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 16.03.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» (Позивач) на користь Громадської організації "ФОНД ЗАХИСНИК ВІДЧІЗНИ-РЯТІВНИК" (Відповідач) на поточний рахунок останньої, перераховано грошові кошти в розмірі 3157988,00 грн.
Факт перерахунку грошових коштів підтверджується таким.
Згідно платіжного доручення №487 від 01.04.2013р. позивачем на користь відповідача перераховано грошові кошти на суму 500000,00 грн. з призначенням платежу: благодійна допомога для військовослужбовців та членів їх сімей зг. листа ГО «ФЗВ-Рятівник» №2/13 від 29.03.2013 року.
Платіжним дорученням №1196 від 03.07.2013р. позивачем на користь відповідача перераховано грошові кошти на суму 1250000,00 грн. з призначенням платежу: безповоротня благодійна допомога для військовослужбовців та членів їх сімей зг. листа ГО «ФЗВ-Рятівник» №6/13 від 03.07.2013 року.
Платіжним дорученням №1850 від 13.09.2013р. позивачем на користь відповідача перераховано грошові кошти на суму 1407988,00 грн. з призначенням платежу: безповоротня благодійна фінансова допомога для військовослужбовців та членів їх сімей зг. листа ГО «ФЗВ-Рятівник» №6/13 від 03.07.2013 року.
Разом на суму 3157988,00 грн.
Надалі, позивач, згідно листів №208/2/к від 20.03.2014р., №208/1/к від 20.03.2014р. та №208/к від 20.03.2014р. просив відповідача повернути помилково перераховані кошти згідно платіжних доручень №487 від 01.04.2013р., №1196 від 03.07.2013р., №1850 від 13.09.2013р. на загальну суму 3157988,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наданих позивачем банківських виписок про рух коштів на рахунку позивача, відповідачем на виконання зазначених вище листів позивача, повернуто грошові кошти в розмірі 1857988,00 грн.
Позивач, вказує на те, що решту суми перерахованих на користь відповідача грошових коштів в розмірі 1300000,00 грн. відповідачем не повернуто.
У зв'язку із чим, позивач листом Вих. №811/11 від 12.11.2014р. просив відповідача повернути помилково перераховані кошти в розмірі 1300000,00 грн.
Проте, відповідач не здійснив повернення вказаних коштів, що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму помилково перерахованих коштів в розмірі 1300000,00 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.
Як зазначає відповідач у поданому суду відзиві, грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" перераховувалися Громадській організації "ФОНД ЗАХИСНИК ВІДЧІЗНИ-РЯТІВНИК" в якості благодійної допомоги. що підтверджується зокрема, самостійно вказаним позивачем призначенням платежу в розрахункових документах. Благодійна допомога є безоплатною передачею благодійником коштів, іншого майна, майнових прав для досягнення певних, обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до законодавства.
Фонд в минулі роки реалізовував благодійну програму «Врятуй життя» яка полягала в наданні адресної матеріальної допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей. Залучені від благодійників грошові кошти спрямовувалися Фондом для реалізації його програмних цілей.
Відповідно до п. 6.1. Статуту ГО "ФОНД ЗАХИСНИК ВІДЧІЗНИ-РЯТІВНИК": у власності Фонду можуть перебувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах. Власністю Організації є створене нею, придбане або передане громадянами або організаціями майно, у тому числі кошти, акції, інші цінні папери й права на інтелектуальну власність. Джерелами формування майна та коштів Фонду є кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами або державою, громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Також, відповідач зазначає, що перерахування благодійної допомоги здійснювалося ТОВ "Інтерлізінвест" добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку набувача, а відтак твердження позивача про начебто безпідставне отримання Громадською організацією "ФОНД ЗАХИСНИК ВІДЧІЗНИ-РЯТІВНИК" зазначених коштів є таким, що не відповідає дійсності.
За таких обставин, відповідач вказує, що грошові кошти отримані від позивача в порядку та спосіб який не заборонений законом, для реалізації своїх програмних цілей, а відтак позовні вимоги ТОВ "Інтерлізінвест" про повернення коштів є безпідставними, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на користь відповідача перераховано грошові кошти, як благодійну допомогу для військовослужбовців та членів їх сімей, про що свідчить призначення платежу в наданих суду платіжних дорученнях, на підставі яких і здійснено позивачем перерахування коштів.
Підставами для стягнення з відповідача коштів в розмірі 1300000,00 грн. позивач вказує те, що ці кошти були перераховані відповідачу помилково, у зв'язку із чим вказана сума набута відповідачем без достатньої правової підстави та згідно норм статті 1212ЦК України повинна бути повернута на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони, та відсутність правової підстави для придбання.
Відсутність правової підстави для придбання означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Як свідчать матеріали справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, зокрема, як вбачається з платіжних доручень, якими позивач перерахував відповідачу спірні кошти, призначення даних коштів зазначено як безповоротня благодійна допомога для військовослужбовців та членів їх сімей зг. листа ГО «ФЗВ-Рятівник» №6/13 від 03.07.2013 року та листа №2/13 від 29.03.2013 року.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Факт здійснення допомоги для військовослужбовців та членів їх сімей організацією відповідача безпосередньо підтверджується наданими відповідачем поясненнями, що містяться у відзиві на позовну заяву, та не заперечувалось позивачем. Також, немає підстав стверджувати про наявність рахункової помилки чи недобросовісних дій з боку відповідача.
За таких обставин, у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем було помилково здійснено перерахування грошових коштів, оскільки, підстава помилковості, безпосередньо спростовується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів з підстави помилковості перерахування зазначених сум, задоволенню не підлягають, а тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 19.03.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева