Провадження № 6/522/118/15
Справа № 1522/21970/12
20 березня 2015 року. м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі : головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі - Герасименко Ю.С.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що видані помилково та такими, що не підлягають виконанню та змінити порядок виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Служба у справах дітей Одеської міської ради, за участю прокуратури Приморського району м.Одеси, про вселення, усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою,-
ОСОБА_1 10.03.2015 року звернулася до суду із заявою, яку уточнила 17.03.2015 року та просила: визнати виконавчий лист № 1522/21970/12 від 30.01.2015р. виданого Приморським районним судом м.Одеси про вселення громадянина США ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 та виконавчий лист № 1522/21970/12 від 30.01.2015р. про зобов'язання ОСОБА_1 та осіб, які з нею проживають припинити усі дії, що перешкоджають ОСОБА_2 у здійсненні обстеження, замовленні технічної документації, виконанні капітального ремонту та реконструкції квартири АДРЕСА_1, - як виданий помилково та такими, що не підлягають виконанню повністю.
Також просить стягнути на її користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчими листами № 1522/21970/12 від 30.01.2015 року виданого Приморським районним судом м.Одеси про вселення громадянина США ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 та про зобов'язання ОСОБА_1 та осіб, які з нею проживають припинити усі дії, що перешкоджають ОСОБА_2 у здійсненні обстеження, замовленні технічної документації, виконанні капітального ремонту та реконструкції квартири АДРЕСА_1, як - виданий помилково, та таким, що не підлягає виконанню повністю.
Крім того просила змінити порядок виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2013 року за вказаними виконавчими листами до моменту настання повноліття неповнолітньої дитини -інваліда ОСОБА_3, 2000 р.н.
В обґрунтування вказала, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.08.2014 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.02.2014 року в частині виселення ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2 було скасовано,а в іншій частині вказане рішення залишено без змін. Державним виконавцем Білик Р.В. на підставі двох виконавчих листів № 1522/21970/12 від 30.01.2015 року було відкрито виконавче провадження 12.02.2015 року та 25.02.2015 року приведено її до виконання, при цьому діями спрямованим на примусове виконання рішення (знесення дверей спірної квартири та проникнення всередину) проводилися без її попереднього сповіщення, без залучення органу опіки та піклування, служби у справах дітей, їй не було надано постанову про відкриття виконавчого провадження та акту про примусове виконання. Діями державного виконавця при виконання вселення ОСОБА_2 до спірної квартири 25.02.2015 року, було завдано значної моральної та матеріальної шкоди, що призвело до значного психічного, морального та фізичного розладу здоров'я її та сина, дитина отримала шок та знаходиться у стресовій ситуації, окрім цього дитина перебуває на диспансерному обліку КУ «Міська поліклініка № 4 м.Одеси» і знаходить на домашньому навчанні. 26.02.2015 року Службою у справах дітей було складеного Акт обстеження житлово-побутових умов неповнолітньої дитини за цією адресою та надано висновок про різке погіршення умов проживання та утримання неповнолітнього за місцем постійного проживання. Ситуація щодо грубого порушення прав та свобод дитини повторилася 28.02.2015 року (повторне вторгнення у спірну квартиру та здійснення фізичного насилля, залякування її та неповнолітньої дитини металевим ломом.) У зв'язку з чим нею було здійснено виклик міліції та швидкої медичної допомоги. Результатом цих дій стала її екстрена госпіталізація до медичного закладу із нервовим виснаженням та загостренням хронічної хвороби та нервовий розлад психіки її неповнолітньої дитини-інваліда, який проживає з нею.
Також вважає, що фактичний стан здоров'я неповнолітньої дитини - інваліда, що проживає разом з нею в цій квартирі, унеможливлює виконання рішення суду про вселення гр.США ОСОБА_2 в спірну квартиру, оскільки порушує законні права та свободи неповнолітньої дитини, а саме норми ст..ст. 9,50 Житлового кодексу України. Відповідно до Сімейного кодексу неповнолітні діти проживають разом з батьками,опікунами та піклувальниками, однак ОСОБА_2 є чужою особою для неповнолітнього ОСОБА_3
При цьому вказала, що ухвалою суду від 28.01.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, служби у справах дітей Одеської міської ради, та за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси про виселення з квартири на час проведення її ремонту з наданням тимчасового житла, - залишено без розгляду, тобто строк для подачі апеляції та набрання рішенням суду законної сили мав закінчуватися 02 лютого 2015 року, однак виконавчі листи були видані 30.01.2015 року та виконавцем 02.02.2015 року відкрито виконавче провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заяву з викладених в заявах підстав, просила задовольнити та визнати виконавчі листи такими, що видані помилково, так як була наявна ухвала суду від 28.01.2015 року про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, яка не набрала на той час чинності, а листи видані 30.01.2015 року, що є помилкою. Також вона просила змінити порядок виконання рішення шляхом зупинення - відстрочення виконання рішення суду до повноліття сина до 03.02.2018 року. Окрім цього вона просить стягнути з боржника все безпідставно одержане за виконавчими листами, 25.02.2015 року, так як рішення суду вже виконано. При виконанні рішення суду були порушені її права та права її сина, в квартирі вибили двері, ніхто їй не повідомив про відкриття виконавчого провадження. Постанову державного виконавця вона не отримувала. Рішення суду було виконано силою 16.03.2015 року, ОСОБА_2 вселено в квартиру, на сьогодні в квартирі розбиті всі стіни, вікна, комунікації відрізані, немає підлоги, ні стелі, тобто всі кошти, які були нею вкладені в квартиру, все втрачено. При цьому зазначила, що її неповнолітня дитина зазнала значного психічного, морального та фізичного розладу здоров'я, дитина отримала шок та знаходиться у стресовій ситуації. Вона також зверталась до державного виконавця з приводу надання їй Актів про виконання рішення суду за цими двома виконавчими листами, проте до цього часу їй такі докази не надано.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив у задоволені заяви відмовити. При цьому зазначив, що йому відомо що рішення суду виконано, ОСОБА_2 є власником квартири і зараз йдуть ремонтно-відновлювальні роботи, бо рушиться квартира. Вважає, що заява не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні прокурор Приморської районної прокуратури м.Одсеи- Сазонова К.А., діюча по довіреності, пояснила, що прокуратура у ВССУ виступала в інтересах дитини, але у даних виконавчих листах інтереси дитини не зачіпаються. Позивач є власником кватири, тому вони не підтримують заяву ОСОБА_1
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2013 року по цивільній справі (№ 1522/21970/12 ) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Служба у справах дітей Одеської міської ради про вселення, усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою шляхом виселення, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_1 та осіб, які мешкають разом з нею припинити усі дії, які перешкоджають ОСОБА_2 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту квартири АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_3 з вказаної квартири з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.02.2014 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року в частині виселення ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_3 з вказаної квартири з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2 - змінено та викладено цю частину рішення в новій редакції, а саме: виселити ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_3 на час проведення ремонту із квартири 3, що розташована в будинку АДРЕСА_1 з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2. В решті рішення - залишити без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.08.2014 року вищезазначене рішення в частині виселення ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_3 з вказаної квартири з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2, було скасовано та направлено на новий розгляд, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.
Також судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.01.2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, служби у справах дітей Одеської міської ради, та за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси про виселення з квартири на час проведення її ремонту з наданням тимчасового житла, - залишено без розгляду та яка набрала законної сили.
Судом встановлено, що Приморським районним судом м.Одеси 30.01.2015 року виданий виконавчий лист про вселення ОСОБА_2 та виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_1 та осіб, які мешкають разом з нею припинити усі дії, які перешкоджають ОСОБА_2 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.
За загальними правилами, виконавчий лист видається особам, на користь яких було ухвалено судове рішення, після набрання ним законної сили.
Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 12.02.2015 року було відкрито виконавче провадження № 46493849 про вселення ОСОБА_2
Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 12.02.2015 року було відкрито виконавче провадження № 46493737 про зобов'язання ОСОБА_1 та осіб, які мешкають разом з нею припинити усі дії, не перешкоджати ОСОБА_2 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту квартири АДРЕСА_1
Відповідно до ст.369 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути пов'язана не лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково. Це може бути потрібним також у випадках, якщо стягувач подав виконавчий лист для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов'язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов'язань боржника з іншої підстави, що визначена главою 50 ЦК чи іншим законом. Зрозуміло, що двічі одне й те саме судове рішення не повинно виконуватися.
Крім того, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, взагалі може призвести до неможливості фактичного виконання рішення суду , яке набрало законної сили. Через це питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню безпосередньо пов'язане із питанням законної сили судового рішення, одним з проявив якої є реалізованість судового рішення.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначені ч. 4 ст. 369 ЦПК України. Ними є: видання виконавчого листа помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; інші причини.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами Державної влади на всій території України. Виключення в даній статті відсутні.
З урахуванням того, що ухвала суду про залишення позову без розгляду від 28.01.2015 року не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, обставин для визнання виконавчих листів таким, що не підлягають виконанню, не має.
Суду не наведено будь-яких доводів щодо помилковості видачі цих виконавчих листів, відсутності обов'язків боржника перед стягувачем та доказів про добровільне виконання ним або іншою особою рішення суду. Інші наведені підстави не є обгрунтованими.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявницею не надано суду доказів, щодо визнання такими, що видані помилково та такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку зх. чим ця вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони, суд, який видавав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Аналогічне положення містить ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Що стосується вимог заявниці про зміну порядку виконання рішення -шляхом зупинення - розстрочення рішення до повноліття неповнолітньої дитини, суд вважає, що вказана вимоги теж не підлягає задоволенню, так як не передбачена нормами законодавства.
Судом не встановлено обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення або ускладнюють його виконання. Посилання заявника на перебування на її утриманні неповнолітньої дитини не є винятковим випадком, який давав би підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Також заявниця просить стягнути на її користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчими листами № 1522/21970/12 від 30.01.2015 року, при цьому в судовому засіданні вона пояснила, що має на увазі всі витрачені нею кошти за ці роки, які вона витратила на ремонт вказаної квартири.
Згідно ч.4 ст. 369 ЦПК України якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Як вбачається з матеріалів справи рішення суду, на підставі яких судом було видано два виконавчих листа, не породжує грошового зобов'язання, або передачі будь-якої речі. З урахуванням зазначено суд вважає, що така вимога є безпідставною.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.10, 11, 15, 60, 61, 67, 72, 208, 209, 217, 369,373 ЦПК України, суд-
У задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню , зміну порядку виконання шляхом зупинення, про повернення безпідставно стягнутого майна - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси Домусчі Л.В.