Провадження № 760/23992/14-ц
Справа № 2-7256/14
(заочне )
10 лютого 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Лозинської М.І.,
при секретарі - Резніченко Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
В обґрунтування позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_2, у зв'язку із чим після його смерті відкрилась спадщина до складу якої входить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло видане 02.08.1993 року ЖКК Треста «Київміськбуд - 3» ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі розпорядження №36 від 02.08.1993 року.
Позивач також зазначає, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_1, видане 08.08.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 53.
Вказує також, що за життя батько залишив заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження, на належному йому на праві власності частину кварити, яку заповів ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_2 він прийняв спадщину, та 03 липня 2014 року подав заяву про прийняття спадщини, однак відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І.В. йому відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину на квартиру у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру.
Оскільки відсутність правовстановлюючого документу, перешкоджає позивачу оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 та володіти частиною квартири на свій розсуд, позивач звернувся до суду із вказаною заявою.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши через канцелярію суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив проводити судовий розгляд у його відсутність та у відсутність позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач- Київська міська рада в судове засідання свого представника не направила, будучи повідомленою належним чином про місце, день та час розгляду справи.
Третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направило, будучи повідомлене належним чином про місце, день та час розгляду справи.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Матеріали справи свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Відділом реєстрації смерті у м.Києві, 14 квітня 2014 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло видане 02.08.1993 року ЖКК Треста «Київміськбуд - 3» ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі розпорядження №36 від 02.08.1993 року.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який пережив , та батьки.
Встановлено, що 01.12.2010 року за життя ОСОБА_2 був складений заповіт на випадок смерті, згідно з яким він заповідав належну йому на праві власності частину квартири під номером АДРЕСА_1 у місті Києві сину-позивачу по справі ОСОБА_1 Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. та зареєстрований у реєстрі за номером 5-3212.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся позивач, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане не було у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру.
Матеріали спадкової справи свідчать, що ОСОБА_4 звернувся із заявою до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, відповідно до якої відмовився від належної йому частки спадкового майна за законом на користь сина померлого - ОСОБА_1. При цьому в матеріалах спадкової справи відсутні будь-які заяви від ОСОБА_3 щодо прийняття спадщини після смерті померлого ОСОБА_2
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права на спадкове майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, досліджуючи зазначені обставини справи та оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, враховуючи те, що здійснення державної реєстрації за померлою особою суперечить чинному законодавству, а відсутність такої реєстрації перешкоджає оформленню спадщини позивачем, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, та як наслідок за ним підлягає визнанню право власності в порядку спадкування за заповітом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1268,1270, 1278,1261 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.ст.10,60,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути оскаржено переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: