16.03.2015 Справа № 920/295/15
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульської Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/295/15
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Крігеркотлосервіс», м. Житомир,
до відповідача - Приватного підприємства «ЛІМІК», м. Охтирка Сумської області,
про стягнення 313590,82 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 313590,82 грн. з них: заборгованість за поставлений товар в сумі 230050,50 грн., яка виникла станом на 19.02.2015 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки товару № 23 від 27.08.2012 року, укладеного між сторонами; 3 % річних в сумі 15656,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 67884,28 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6271,82 грн.
Позивач надіслав до суду заяву б/н від 12.03.2015 року (вх. № 3184 від 16.03.2015), в якій просить суд розглянути справу № 920/295/15 без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами та зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.
16.03.2015 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 16.03.2015 року (вх. № 3097 від 16.03.2015) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в розгляді іншої справи в Охтирському міськрайонному суді Сумської області.
Також представником відповідача подано до суду клопотання б/н від 16.03.2015 року (вх. № 3098 від 16.03.2015) про витребування позовної заяви та доданих до неї документів, де останній зазначає, що відповідачем не отримано від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів, і у зв'язку з чим просить суд зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви разом з доданими до неї документами та надати відповідачу додатковий строк для підготовки своєї правової позиції по справі.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На підтвердження обставин, викладених представником відповідача у зазначених вище клопотаннях про відкладення розгляду даної справи та витребування доказів, останнім не надано до суду жодного належного доказу, який би свідчив про неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника відповідача згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та витребування доказів не підлягають задоволенню і відхиляються судом, оскільки позивачем додано до позовної заяви належні докази про надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї документами. Крім того, представник відповідача 16.03.2015 року подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами даної справи та 16.03.2015 року був ознайомлений з матеріалами справи № 920/295/15, про що свідчить його підпис на зазначеній заяві, яку судом долучено до матеріалів даної справи. З огляду на те, що відповідач отримав копію ухвали суду від 24.02.2015 року про порушення провадження у даній справі ще 27.02.2015 року, у відповідача було достатньо часу для своєчасного ознайомлення з матеріалами справи та надання суду відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
27.08.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 23 (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався продати замовлену продукцію та передати її у власність відповідача в строк та порядку, передбачені договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлену позивачем продукцію.
Відповідно до розділу 2 договору, ціна та комплектність продукції визначена у специфікації поставки, загальна сума поставки з ПДВ становить 1460101,00 грн.
За умовами розділу 3 договору, позивач гарантує поставку продукції відповідно з державними стандартами і технічними вимогами, чинними на момент підписання сторонами договору, позивач передає продукцію в кількості, комплектації і якості, відповідно до вимог договору. Якість продукції підтверджується сертифікатом відповідності UA1.013.0076692-10.
Пунктом 5.1 договору, укладеного між сторонами, визначено, що замовлена відповідачем продукція поставляється позивачем на умовах FCA, згідно INCOTERMS 2000 м. Житомир, вул. Щорса, 81, силами, засобами за рахунок покупця (відповідача) зі складу продавця (позивача).
Відповідно до пункту 5.3 договору, право власності та ризиків на отриману продукцію переходить до відповідача з моменту відмітки про отримання продукції в накладній.
Порядок розрахунків між сторонами передбачено пунктом 4 договору, відповідно до якого відповідач здійснює оплату продукції двома траншами на рахунок позивача в безготівковій формі, зокрема, 1-й транш 50 % - передплата в сумі 730050,50 грн. до 27.08.2012 року; 2-й транш 50 % в сумі 730050,50 грн. за два дні до моменту відвантаження продукції.
Згідно з пунктом 9.3, договір набирає сили з дати його підписання сторонами і втрачає свою чинність після повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він на виконання умов договору поставки № 23 від 27.08.2012 року, відвантажив відповідачеві товар на загальну суму у розмірі 1460101,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 111 від 24.09.2012 року та № 121 від 24.09.2012 року, але відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши за товар лише 1230050,50 грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.08.2012 року, від 13.09.2012 року, від 26.09.2012 року, від 04.10.2012 року та від 13.11.2012 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 230050,50 грн.
Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт поставки отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № 111 від 24.09.2012 року та № 121 від 24.09.2012 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 230050,50 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 15656,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 67884,28 грн. за період з 14.11.2012 року по 19.02.2015 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3-х процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 15656,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 67884,28 грн. за період з 14.11.2012 року по 19.02.2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ЛІМІК» (42700, Сумська область, м. Охтирка, пров. Друкарський, буд. 1, Ідентифікаційний код 22591059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крігеркотлосервіс» (10031, м. Житомир, вул. Щорса, буд. 81, Ідентифікаційний код 35795434) основний борг у розмірі 230050,50 грн., 3 % річних у розмірі 15656,04 грн., інфляційні втрати у розмірі 67884,28 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6271,82 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.03.2015 року.
Суддя П.І. Левченко