Справа № 2\681\ 2031 \13-Ц
681\ 19 \2014
іменем України
06 березня 2015 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Боб"яка Б.В., з участю секретарів Гром С.В. та Чайки Л.В., з участю позивачки, представника відповідача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Полонської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою, третя особа - ОСОБА_4,
встановив:
09 жовтня 2013 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до Полонської міської ради з позовом, в якому вказує, що вона має на праві власності 48\100 частини житлового будинку в АДРЕСА_1. Відповідач відмовляється встановити межі в натурі. Просить встановити порядок користування земельною ділянкою площею 1292 кв. м., що розташована в АДРЕСА_1 в натурі, виділити в її володіння і користування земельну ділянку площею 0,06 га пропорційно до частини будинковолодіння, яке належить їй на праві власності, з врахуванням розташування надвірних споруд.
Ухвалою суду від 11 листопада 2013 року залучено ОСОБА_4 третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача.
Позивачка в суді позовні вимоги підтримує і пояснила, що суди, які розглядали попередні справи що стосувалися розміру частки позивачки та ОСОБА_4 в будинку, були обмануті, тому що ОСОБА_4 має право тільки на площу розміром 0,06 га земельної ділянки, а вона отримала 0,12 га. Рішення суду про визначення меж між ними не виконано. Призначати експертизу не бажає, оскільки має достатні належні та достовірні докази, що підтверджують її позовні вимоги на земельну ділянку.
Представник відповідача ОСОБА_1 позовом не погоджується і пояснив, що рішення суду від 25 червня 2014 року набрало законної сили, ОСОБА_3 не має права на половину земельної ділянки, оскільки їй належить тільки 28% від будинковолодіння, тому нема підстав для задоволення позову.
Представник третьої особи ОСОБА_2 заперечує проти позову і пояснила, що її дочка ОСОБА_4 успадкувала частину будинку після смерті баби за заповітом, тому земельна ділянка повинна бути розподілена відповідно до розміру частки в будинку, а не за безпідставним бажанням позивачки.
Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 має право власності на 7\25 частини житлового будинку, а ОСОБА_4 має право власності на 18\25 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Загальна площа земельної ділянки для обслуговування будинку, що прилягає до будинку, складає 0,127 га. ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,104 га, ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,023 га. Під час набуття ОСОБА_4 права власності на 18\25 частини житлового будинку за заповітом цей будинок був розташований на земельній ділянці площею 944 кв. м. Під час набуття права власності ОСОБА_3 на 7\25 частин житлового будинку він був розташований на земельній ділянці площею 1151 кв. м.
Вказані обставини встановлені з пояснень сторін, письмових доказів - актом проведення огляду земельної ділянки від 28 листопада 2013 року, свідоцтво про право ОСОБА_5 на спадщину за заповітом від 21 листопада 1972 року після смерті ОСОБА_6, свідоцтва про право ОСОБА_4 на спадщину після смерті ОСОБА_5 за заповітом від 20 березня 2007 року, договором купівлі-продажу 7\25 частин житлового будинку ОСОБА_7 від 14 травня 1998 року, ухвалою Вищого адміністративного суду від 22 січня 2014 року, рішенням Полонського районного суду від 25 червня 2014 року та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2014 року.
Достовірність досліджених в суді доказів сторони не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції, що була чинною станом на 20 березня 2007 року, до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на встановлені обставини та правові положення суд вважає, що ОСОБА_3 просить виділити їй в користування земельну ділянку площею 0,06 га, що становить 47,24% від всієї земельної ділянки (0,06 га х 100% : 1,127 га = 47,24%). ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу частини житлового будинку належить на праві власності 28% будинку. Виділення позивачці ОСОБА_3 47,24% площі земельної ділянки перевищує її право на площу земельної ділянки у розмірі 28%, порушило би право ОСОБА_4 на користування 72% площі земельної ділянки, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Також в суді встановлено, що відповідно до рішення виконкому Полонської міської ради від 19 листопада 1997 року №653 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га на АДРЕСА_1 для обслуговування будинку.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561, положення якого були чинними на час передачі ОСОБА_5 у власність земельну ділянку, право власності на земельну ділянку виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що підтверджує це право, право власності на землю посвідчується державним актом, які видаються і реєструються міськими радами народних депутатів.
Третя особа ОСОБА_4 не надала суду державного акта, що посвідчували би право власності на земельну ділянку ОСОБА_5
Відповідно до рішення сесії Полонської міської ради від 05 лютого 2003 року №18 у ОСОБА_8 вилучено земельну ділянку площею 0,06 га на АДРЕСА_1 і надано у приватну власність для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7
Відповідно до ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 №2768 у редакції,що були чинною станом на 05 лютого 2003 року, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Оскільки на час розгляду даного позову позивачка не надала будь-яких доказів, що передана їй у приватну власність рішенням сесії Полонської міської ради земельна ділянку площею 0,06 га перебуває у її власності, тому суд не приймає рішення сесії як належний доказ, що підтверджує її право на площу земельної ділянки розміром 0,06 га.
Третя особа ОСОБА_4 також не надала суду докази, що вона має право приватної власності на земельну ділянку.
Тому в суді встановлено, що земельна ділянка, що прилягає до житлового будинку, перебуває у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а за таких обставин відповідно до розміру частки у будинку ОСОБА_3 не має права на земельну ділянку площею 0,06 га.
Керуючись ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України суд,
вирішив :
Позов ОСОБА_3 до Полонської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою розміром 1292 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі у володіння та користування земельну ділянку площею 0,06 га пропорційно до частини будинковолодіння, що належить на праві власності з врахуванням розташування надвірних споруд залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги до Полонського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Б.Боб"як