14.06.2011 Справа №1-395/11
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Базана Л.Т.
при секретарі Сеник В.Г.
з участю прокурора Жижури Л.О.
представника потерпілої ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого техніком з підготовки виробництва ВАТ «Себорднетце Україна» жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,
- за ст.166, ч.2 ст.122 КК України,
02 грудня 2009 року сім'єю ОСОБА_4 усиновлено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5. Після усиновлення, в період з липня 2010 року по 02 грудня 2010 року ОСОБА_4 за місцем проживання, що по Дубовецькій 5/8 в м.Тернополі, незважаючи на попередження служби у справах дітей Тернопільської міської ради, систематично вчиняв різного роду фізичні покарання відносно ОСОБА_2 Приблизно у вересні 2010 ОСОБА_2 навчалась у 1-В класі ЗОШ №19, і ОСОБА_4 за те, що остання погано навчалась, наносив їй удари кулаками в область голови та підборіддя, внаслідок яких у ОСОБА_2 утворилась рана підборіддя, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Крім цього 02 грудня 2010 року у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, реалізовуючи який ОСОБА_4 близько 18 год. в приміщенні квартири АДРЕСА_1 під час сварки умисно схопив малолітню дитину ОСОБА_2 за кисть лівої руки і викрутив ліву руку завівши її за спину ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив їй тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому діафізи лівої плечової кістки в середній третині без зміщення, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитаний як підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах за ст.166, ч.2 ст.122 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 02 грудня 2009 року їх сім'єю було усиновлено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5. Після усиновлення в період з липня 2010 року по 02 грудня 2010 року він неодноразово через те, що ОСОБА_2 погано вчилася в школі, а також через її схильність брати без дозволу речі інших дітей, систематично вчиняв різного роду фізичні покарання відносно малолітньої, зокрема, наказував її, бив по сідницях, а приблизно у вересні 2010 року зі злості наніс їй удар в область підборіддя через що у неї була рана. Крім цього, 02.12.2010 року, коли він повернувся з роботи приблизно о 18 год., його дружина розповіла, що розмовляла з класним керівником і вона знову повідомила, що їхня донька краде у дітей гроші та їхні речі. Цей випадок був неодноразовий, попередньо вчителька звертала на це увагу приблизно 25 листопада 2010 року, на що він бив її по сідницях ременем та наказував. Вчителька сказала, щоб вони, як батьки, прийняли заходи впливу відносно своєї доньки, оскільки вона не хоче щоб це виходило за межі класу та школи. Після даної розмови з дружиною, ОСОБА_4 хотів поговорити про це із ОСОБА_2. Зайшовши в кімнату почав бесіду з донькою, на що дитина була одразу агресивно настроєна, він почав роз'яснювати, що красти не можна, на що дитина виразилась до нього в нецензурній формі. Тоді він витягнув зі штанів ремінь та декілька разів вдарив її в район сідниць, а підійшовши до неї, взяв її за руку, щоб вона не виривалась та вислухала його, на що вона пручалась. Він, незважаючи на це, утримував її за руку і завів її за спину, пригрожуючи, щоб дитина не викручувалась. Після цього відпустив її і пішов за нею у ванну кімнату, де зі злості зачепив ОСОБА_2, від чого вона вдарилась до стіни. Крім цього, показав, що власних дітей у його сім'ї немає, просив суворо не карати, оскільки внаслідок малого досвіду у вихованні дітей та його нетерплячого характеру, не міг стриматись, коли дізнався про те, що незважаючи на його неодноразові розмови з дитиною, на неї це ніяк не діяло і вона продовжувала погано навчатись, красти та виражатись нецензурною лайкою, що було дуже соромно для нього, а тому він вчинив вказане зі злості на дитину, якої не міг стримати.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у скоєнні інкримінованих йому злочинів за ст.166 та ч.2 ст.122 КК України , його вина об'єктивно стверджується зібраними в процесі досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами:
· показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_2, яка в присутності педагога ОСОБА_5 та представника ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила раніше дані нею під час досудового слідства показання, з яких слідує, що приблизно на початку вересня 2010 року батько ОСОБА_4 почав бити її ременем за те, що вона погано вчилася, а одного разу вдарив її в підборіддя кулаком, від чого утворилася рана. 02 грудня 2010 року вона була у школі. Знаходячись у класі вона побачивши печиво на столі у свого однокласника, яке взяла без дозволу. Це побачила вчителька ОСОБА_6 і повідомила її маму, яка все розповіла батькові. Тоді батько почав сварити її за це, взяв ремінь і почав бити по різних частинах тіла, а саме по руках, ногах та по животі. Тоді вона вирішила сховатись від батька, щоб той її не бив і побігла у ванну кімнату, але наздогнавши її батько ОСОБА_4 схопив її за руку і викрутив її, від чого вона почула хрускіт в області плеча та різкий біль. Тоді мати ОСОБА_7 почала кричати до батька, щоб той не бив її, на що він послухав та перестав її бити. Тоді вона втекла у ванну кімнату, куди зайшов і ОСОБА_4, який зачепивши, вдарив її раз до стіни, після чого відпустив;
· показаннями свідка ОСОБА_7 - дружини підсудного, яка в судовому засіданні показала практично аналогічне, що і потерпіла, вказавши, що останній випадок мав місце через крадіжки дитиною речей однокласників і що на зауваження ОСОБА_4 ОСОБА_2 пручалася та кричала, що не буде його слухати і продовжуватиме красти, на що її чоловік побив ОСОБА_2 ременем та вдарив рукою, а також тримав її за руку, викрутивши її, щоб вона не втікала від нього та не викручувалась, а вислухала його. Після чого з'ясувалось, що він таким чином зламав їй руку;
· показаннями свідка ОСОБА_8, який являється батьком підсудного ОСОБА_4, який в судовому засідання підтвердив, що підсудний деколи фізично карав ОСОБА_2 за те, що вона погано навчалась, була схильна обманювати та брала без дозволу чужі речі, через що ОСОБА_4 її і наказував;
· показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 - класного керівника 1-В класу ЗОШ№19, згідно яких в її класі навчалася ОСОБА_2 з 01.09.2010 року. Програмний матеріал навчання ОСОБА_2 засвоювала добре - за короткий час навчилась писати та читати. В школі ОСОБА_2 була посередньо дисциплінованою, виконувала майже всі завдання та ні з ким з учнів не конфліктувала, в школі її ніхто не бив, проте по характеру була скритною - ні з ким не підтримувала дружніх стосунків. На початку та в середині жовтня 2010 року ОСОБА_2 приходила до школи з синцями на підборідді, на що її мати стверджувала, що вона падала. Пізніше ОСОБА_6 помітила, що у класі почали пропадати речі школярів, а саме гроші та шкільні ручки, а також побачила, що ОСОБА_2 без дозволу бере чужі речі, на що вона звернула увагу та повідомила про це ОСОБА_7, після чого ОСОБА_2 прийшла до школи з видимими слідами побоїв, а саме мала синець на підборідді, на шиї були подряпини, а її рука була опухлою із синцем. Тоді вона запитала в дівчинки від чого у неї сліди побиття. ОСОБА_7 відповіла, що рука опухла, бо ОСОБА_2 впала, а наявні на підборідді та шиї синці від того, що батько займався її вихованням і спричинив це. Тоді вона в розмові пояснила, що якщо ще раз повториться побиття ОСОБА_2, то вона звернеться у відповідні органи. В подальшому ОСОБА_6 неодноразово зауважувала, що ОСОБА_2 витягувала речі із портфелів однокласників, на що робила їй зауваження і вона повідомила про це ОСОБА_7 та запропонувала останній звернутися до психолога, який би допоміг вирішити цю проблему, на що остання погодилась. На наступний день ОСОБА_2 до школи не прийшла, як з'ясувалось пізніше, її побив батько і вона знаходилась у лікарні;
· показаннями допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1, яка підтвердила те, що 30 грудня 2010 року із дитячої обласної клінічної лікарні в дитячий будинок поступила ОСОБА_9, яка перебувала на лікуванні через побиття батьком ОСОБА_4 На даний час ОСОБА_9 знаходиться в дитячому будинку «Вифлеєм», її розвиток задовільний, дитина активна і стверджує, що не хоче повертатися до батьків та просила не повідомляти їх, де вона знаходиться, оскільки вказує, що вони знову будуть її бити. Крім цього, повідомила, що ОСОБА_2 по характеру скритна, проте не схильна до навіювання та видумок;
- показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні показала, що являється сусідкою сім'ї ОСОБА_2 та повідомила, що ОСОБА_4 ніколи не випускав свою доньку ОСОБА_2 на вулицю гуляти з дітьми. Крім цього, приблизно в серпні 2010 року вона помітила у ОСОБА_2 на обличчі синці, про походження яких їй відомо не було, проте сусіди їй розповідали, що бачили, як підсудний приблизно в серпні-вересні, взявши доньку на руки при відкритому вікні, лякав що ніби-то викине її з вікна, на що сусіди зробили йому зауваження, а він відповів на це нецензурною лайкою;
- показаннями свідка ОСОБА_11, з яких вбачається, що вона є сусідкою ОСОБА_2, і їй відомо, що вони усиновили ОСОБА_2, яку ОСОБА_4 ніколи не випускав гуляти на вулицю. Приблизно в серпні-вересні вона почула плач дитини та удари ременем в квартирі ОСОБА_4, на що ОСОБА_4 сусіди зробили зауваження, щоб він не бив дитину. У відповідь на це, він ніяк не реагуючи, підійшов до вікна і закрив його. Пізніше ОСОБА_4 вийшов на вулицю та сказав, щоб вони не робили йому зауважень, оскільки це його сім'я і ОСОБА_9 він не бив. Приблизно в серпні вона говорила з ОСОБА_9, яка на її запитання чи добре їй тут жити відповіла, що в інтернаті краще;
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12, з яких вбачається, що в січні 2009 року до неї звернувся ОСОБА_4 і його дружина з приводу усиновлення дитини, на що вона надала їм перелік документів, які необхідні для усиновлення. Вона ознайомила сім'ю ОСОБА_4 з правами та обов'язками усиновлювачів, наслідками усиновлення, а також було обстежено житлово-побутові умови і на підставі усіх матеріалів підготовлено висновок про можливість бути кандидатом в усиновлювачі. Оскільки сім'я не мала власних дітей, вони пройшли курс підготовки в «Тернопільському обласному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді», де отримали методичні рекомендації про те, що вони можуть бути опікунами і виховувати дитину. В грудні 2009 року надійшло повідомлення служби у справах дітей Бережанської РДА і надійшло рішення суду про усиновлення дитини. Сім'я ОСОБА_4 була викликана на співбесіду, дитина була занесена в банк даних дітей за умовами проживання та виховання, за яких має здійснюватися нагляд. З 3 березня 2010 року вона приходила для перевірки умов проживання та виховання дитини. Було складено звіт, порушень прав дитини не виявлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на той час займались вихованням дитини. 06.12.2010 року від ОСОБА_4 телефонограмою отримано повідомлення, що в ОСОБА_2 зламана рука і його опитували працівники Тернопільського MB УМВС України в області. ОСОБА_12І, відповіла про даний випадок на нараді начальнику служби, який в свою чергу в усній формі повідомив владні органи. В той день вона відвідала сім'ю ОСОБА_2, присутня була ОСОБА_7 і ОСОБА_2 Вона побачила, що ОСОБА_2 мала синці на вухах, лобі, руках та на підборідді було видно рану. Оскільки була загроза життю та здоров'ю дитини, служба у справах дітей винесла питання про жорстоке поводження в сім'ї на координаційну раду та опікунську раду. Відповідно до рішення виконавчого комітету, вона, представники кримінальної міліції та представники швидкої допомоги приїхали у квартиру, де проживає ОСОБА_2 та пред'явили рішення виконавчого комітету про негайне відібрання ОСОБА_2 і вилучили її із сім'ї. ОСОБА_2 доставили у міську дитячу лікарню, повідомили головного лікаря і склали акт про передачу дитини. На даний час ОСОБА_2 перебуває в дитячому будинку «Вифлеєм».До 06.12.2010 року під час перевірки та спілкування з ОСОБА_2 вона не бачила у неї наявних ознак тілесних ушкоджень;
(а.с. 195-199)
- показаннями допитаної в судовому засіданні представника служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради ОСОБА_13, з показань якої вбачається аналогічне, що і з оголошених показань свідка ОСОБА_12;
- показаннями свідка ОСОБА_14, протокол допиту якої було оголошено в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона являється сусідкою сім'ї ОСОБА_2. В середині червня 2010 року, вона, виходячи на двір, почула плач дитини та побачила, що у відчиненому вікні, де проживає сім'я ОСОБА_2, батько ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження своїй доньці ОСОБА_4 CO., та взявши на руки почав лякати її, тобто висовував її з вікна ніби хоче викинути, на що ОСОБА_2 плакала. Тоді вона, свідок, почала кричати на нього, на що ОСОБА_4 відійшов з дитиною в кімнату. Приблизно в вересні 2010 року вона побачила, як ОСОБА_7 вела до школи ОСОБА_9, в якої на лівій щоці була гематома. Крім цього, як слідує з показань свідка, ОСОБА_9 батьки ніколи не відпускали на вулицю. Від однієї з сусідок, вона дізналася, що остання чула крик ОСОБА_9 та те, що їй наносять удари, від чого вона плакала;
(а.с. 183-186)
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_4, під час якої свідок ОСОБА_14 повністю підтвердила раніше дані нею показання;
(а.с. 214-215)
- показаннями свідка ОСОБА_15 сусіда ОСОБА_4, якими під час досудового слідства він підтвердив, що ОСОБА_4 ніколи не випускав свою доньку на вулицю гуляти з дітьми. Він неодноразово чув плач дитини та удари ременем в квартирі ОСОБА_4, на що зробив батькові зауваження, щоб той не бив дитину, на що ОСОБА_4 не реагував. На початку грудня 2010 року він побачив, що біля будинку стояла швидка медична допомога і тоді він дізнався, що ОСОБА_4 зламав руку своїй доньці;
(а.с. 187-190)
- висновком судово-медичної експертизи №4 від 13 грудня 2010 року, згідно якого при зверненні ОСОБА_16 03 грудня 2010 року в травмпункт Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні були виявленні численні зовнішні ушкодження, а саме: синець лобної ділянки розмірами 4х4 см, синець на правій щоці розмірами 1,5x1,5см, садно на лівій щічній ділянці, забійна рана підборіддя довжиною до 2,5 см, забійна рана лівої вушної раковини, п'ять синців розмірами від 2х2см до 3х4см, синець на правому надпліччі розмірами 5х5см, численні синці на правому плечі та передпліччі, синець на лівому плечі розмірами 4х4см, синець на лівому ліктьовому суглобі 2х4см, а також закритий перелом лівої плечової кістки. Всі виявлені у ОСОБА_2 ушкодження спричинені дією тупих предметів незадовго до звернення за медичною допомогою. Внаслідок проведеної експертизи ОСОБА_2 14 січня 2011 року виявлені сліди загоєних ран та саден - рубець на підборідді а різної форми ділянки гіперпігментації шкіри лівої щоки і шиї. Спричинені ОСОБА_2 ушкодження за ступенем тяжкості належать - закритий перелом лівої плечової кістки до середньої тяжкості за ознакою тривалого (більше 21 доби) розладу здоров'я; рана підборіддя до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я; садна і синці - легкі тілесні ушкодження. З огляду на встановлені при вивченні наданих рентгенограм локалізацію і морфологічні властивості перелому лівої плечової кістки (деформація від кручення), його утворення при «викручуванні» руки не виключається;
(а.с. 158-163)
- висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №17, відповідно до якого ОСОБА_2 в період, який відноситься до скоєного відносно неї злочину психічними хворобами чи тимчасовими хворобливими розладами психічної діяльності не страждала, тому вона могла давати звіт своїм діям і керувати ними. В даний час ОСОБА_2 психічними хворобами не страждає, може давати звіт своїм діям і керувати ними. Примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 не потребує. Загальний психологічний розвиток ОСОБА_2 відповідає її віку. До підвищеного фантазування та навіювання ОСОБА_2 не схильна і не має індивідуально - психологічних особливостей, які б суттєво вплинули на характер її показів у справі;
(а.с. 168-169)
- актом отримання усної заяви про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу від 06.12.2010 року, згідно якого ОСОБА_4 визнаний правопорушником і що стосовно потерпілої ОСОБА_2 були вчинені дії фізичного спрямування, а саме удари. Також було вказано наявність видимих тілесний ушкоджень, серед яких були синці, перелом верхньої кінцівки. Було встановлено, що ОСОБА_2 потребує медико-соціальної реабілітації, вилучення із сім'ї і надання психологічної допомоги, соціального супроводу;
(а.с. 78)
- актом про відібрання малолітньої дитини від 10.12.2010 року, згідно якого малолітню дитину ОСОБА_2 27, яка перебувала з батьками ОСОБА_17 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 було відібрано і встановлено, що вона потребує лікування у Тернопільській міській дитячій комунальній лікарні, внаслідок чого вирішено помістити її в даний лікувальний заклад з подальшим влаштуванням у спеціалізований дитячий заклад до вирішення питання позбавлення батьківських прав;
(а.с. 80)
- поданням Тернопільської ОСОБА_18 ступенів №19 від 08.12.2010 року, в якому дирекція даної школи повідомила про вчинення насильства над ученицею 1-В класу ОСОБА_2 її батьками ОСОБА_4 і ОСОБА_7;
(а.с. 82)
- актом обстеження матеріальних і житлово-побутових умов неповнолітнього, згідно висновку якого сім'я приживає в нормальних житлово-побутових умовах. На момент обстеження ОСОБА_2 була вдома з матір'ю. Дитина була в синцях, ліва рука в гіпсі. Під час розмови з дівчинкою виявилося, що над нею було вчинено фізичне насильство батьками;
(а.с. 84)
- повідомленням ВКМСД ТМВ УМВС України, з якого вбачається, що 03.12.2010 року у Тернопільський MB УМВС України в Тернопільській області надійшло повідомлення від чергового лікаря обласної дитячої лікарні про те, що до них за медичною допомогою звернулася малолітня ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, учениця 1-В класу ЗОШ №19 м.Тернополя, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7. Проведеною перевіркою було встановлено, що тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_2 наніс її батько ОСОБА_4;
(а.с. 85)
- рішенням №67 від 10 грудня 2010 р. «Про затвердження висновку про негайне відібрання дитини» Тернопільської міської ради виконавчого комітету, яким затверджено висновок про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та вирішено службі у справах дітей направити до Тернопільського міськрайонного суду позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_7 стосовно дитини ОСОБА_2
(а.с. 86)
- витягом з протоколу засідання опікунської ради від 10.12.2010 року, на якому було вирішено позбавити ОСОБА_4 та ОСОБА_7 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 Дитину тимчасово влаштовано в міську дитячу лікарню для лікування та реабілітації, з подальшим влаштуванням в інтернатний заклад.
(а.с. 88)
- протоколом засідання міжвідомчої координаційної ради з питань попередження насильства в сім'ї, тендерної рівності та протидії торгівлі людьми від 10 грудня 2010 року, яким вирішено рекомендувати: опікунській раді - вилучити ОСОБА_9 з сім'ї, Тернопільському обласному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - додатково ввести в план навчання кандидатів у прийомні батьки, батьків-вихователів, опікунів та піклувальників цикл бесід з представниками правоохоронних органів щодо відповідальності за неналежне виховання дітей, недотримання та порушення норм чинного законодавства України, управлінню освіти - провести 22 грудня 2010 року о 14 год. в приміщенні ЗОШ №28 семінар-практикум для голів методичних об'єднань, класних керівників, соціальних педагогів та психологів з питань попередження насильства в сім'ї та жорстокого поводження з дітьми, а також Тернопільському міському центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - взяти ОСОБА_2 на соціальний супровід.
(а.с. 89)
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні злочинів та кваліфікує його дії за ст.166 КК України як злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки та за ч.2. ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, не понесло за собою наслідків, з метою залякування потерпілого, передбаченого у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, фактичні обставини справи, особу винного, який по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи, хворіє епілепсією, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання підсудним вини та щире каяття.
Водночас суд враховує також і те, що злочинні дії ОСОБА_17 були спровоковані крадіжками, які вчиняла ОСОБА_2, думку представника потерпілої, яка просила суворо не карати підсудного, оскільки на даний час він позбавлений батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2, а тому приходить до переконання, що підсудному ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статей обвинувачення за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на певний строк.
Разом з тим, суд враховуючи сукупність наведених обставин, а також особу ОСОБА_17, приходить до висновку, що вони дають підстави звільнити підсудного від відбування покарання згідно ст.75 КК України з випробуванням з встановленням іспитового строку і покладенням обов'язків згідно ст.76 КК України, оскільки ОСОБА_4 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
До вступу вироку в законну силу обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.166, ч.2 ст.122 КК України і призначити йому за цими злочинами наступні покарання:
· за ст.166 КК України - 2 роки позбавлення волі;
· за ч.2 ст.122 КК України - 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 визначити 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 роки.
Згідно п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
· повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
· періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
До вступу вироку в законну силу обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд - залишити без змін.
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_19