Справа № 638/8162/14 Головуючий І інстанції - Омельченко К.О.
Провадження№22ц/790/2650/15 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.
Категорія: договірні
17 березня 2015р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Кіпенка І.С.,
суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,
за участі секретаря Таран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2007 року в сумі 20897 грн. 57 коп., а також понесені судові витрати, - судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем пропущено строк позовної давності та заявою відповідача про застосування позовної давності.
Судом встановлено, що 18 квітня 2007 року між АТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №б/н, згідно з яким, ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7000.00 гри. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців з моменту підписання, якщо в цей час ні одна із сторін не вияве бажання розірвати договір, він автоматично лонгується на той же строк (п. 9.12 Умов).
Відповідно до відповіді Адресно-довідкового бюро від 13.06.2014 року прізвище «ОСОБА_2» змінено «ОСОБА_2» (а.с.37).
Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором надавши відповідачеві кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної Кредитної лінії на суму 7000 грн., що передбачена договором.
Згідно умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Згідно наданого ПАТ «Комерційний Банк «ПриватБанк» розрахунку (а.с.7-13), станом на 31.03.2014 року відповідачка має заборгованість на загальну суму 20897 грн. 57 коп., яка складається з наступного: 6408 грн. 41 коп. - заборгованість за кредитом; 9031 грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4224 грн. 40 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 983 грн. 22 коп. - штраф (процентна складова).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника, строк давності якого минув.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, - безпідставні.
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - 12 місяців з моменту підписання, якщо в цей час ні одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк (п. 9.12 Умов), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У справі, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачка припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, останній з яких був здійснений відповідачем 30.11.2010р. у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу позивач звернувся до суду з позовом лише 22.05.2014 року.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Висновок суду є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка.
Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :