24.02.2015 Справа №607/21956/13-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12013210010000936 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Перечин Закарпатської області, громадянки України, без освіти, не одруженої, не працюючої, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_3 ,
06 березня 2013 року о 14 год. 00 хв. в обвинуваченої ОСОБА_3 , яка перебувала у торговому кіоску АДРЕСА_2 , виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, 06 березня 2013 року о 14 год. 00 хв., обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи в торговому кіоску №20г, що знаходиться на центральному ринку м. Тернополя по вул. Живова, 9, під час огляду товару, наблизилась до ОСОБА_6 на поясі якої кріпився гаманець. Переконавшись, що в цей момент за нею ніхто не спостерігає та ОСОБА_6 відволікла свою увагу на покупців, ОСОБА_3 із вищевказаного гаманця таємно викрала грошові кошти в сумі 948 гривень.
Із викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекла, чим заподіяла шкоду потерпілій ОСОБА_6 на вказану суму.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та суду пояснила, що 06 березня 2013 року вона спільно із двоюрідною сестрою ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8 , приїхали в м. Тернопіль, з метою пошуку будь-яких джерел для існування. Надалі вони троє направились на центральний ринок м. Тернополя, де в подальшому вирішили зайти в один із торгових кіосків, для того, щоб оглянути одяг, на який мали власні кошти, при цьому її брат ОСОБА_9 залишився на вулиці. Знаходячись в приміщенні кіоску - ОСОБА_3 попросила продавця показати їм кофти для примірки. Коли продавець передала одну річ ОСОБА_10 , обвинувачена, стоявши поруч, помітила поясний гаманець, який містився на жінці-продавцю. В цей момент в неї виник намір викрасти гроші із гаманця вказаної громадянки. Надалі ОСОБА_3 попросила в продавця, щоб та дістала ще кілька кофт з вішака та наблизилась до неї на досить коротку відстань. Скориставшись моментом, як продавець підняла руки до вішаків, та увага останньої була відведена в іншу сторону, ОСОБА_3 непомітно для потерпілої просунула руку в гаманець, звідки викрала наявні там гроші. В подальшому, обвинувачена сказала сестрі, щоб та виходила в швидкому темпі із приміщення кіоску. На вулиці вони підійшли до ОСОБА_9 та направились в сторону залізничного автовокзалу. По дорозі ОСОБА_3 розповіла їм про крадіжку, яку вчинила в приміщенні торгового кіоску. Не доходячи до вокзалу, вона вирішила зайти в один із під'їздів, для того, щоб покурити та в цей момент до неї підійшов чоловік, який представившись працівником міліції та пред'явив службове посвідчення. Останній зробив зауваження ОСОБА_3 , за фактом куріння в громадському місці та запросив пройти в Тернопільський МВ, для складання протоколу. В приміщенні службового кабінету вона зізналась у крадіжці та добровільно видала гроші (повну суму), які цього дня викрала у продавця із торгового кіоску на центральному ринку м. Тернополя. Також обвинувачена зазначила, що намір про таємне викрадення чужого майна у неї виник спонтанно, вона нікому про це не повідомляла і в змову вона ні з ким не вступала.
У вчиненому обвинувачена ОСОБА_3 щиро розкаюється та просить суд, суворо її не карати та не позбавляти волі, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти.
Крім власного визнання вини, обвинувачена ОСОБА_3 повністю погодилася зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченою зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності її позиції, а також роз'яснивши їй, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування її дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання нею своєї вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Обставин, які б обтяжували покарання та підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливі без її ізоляції від суспільства, а тому їй слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесяти) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1