Справа № 641/7631/13 Головуючий 1 інст. - Григор'єв Б.П.
Провадження № 22ц/790/2151/15 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: договірні
19 лютого 2015 року м. Харків
Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області Макаров Г.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державний нотаріус Шостої державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. про визнання договору недійсним, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Комінтернівський РВ ДМС України у Харківській області, Управління служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, -
встановив:
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державний нотаріус Шостої державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. про визнання договору недійсним, залишена без розгляду.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Харкові; зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні, розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 в м. Харкові; усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 належною їй квартирою АДРЕСА_1 в м. Харкові шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 171 грн.
На вказану ухвалу суду та рішення суду, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, які разом з матеріалами цивільної справи була направлені до апеляційного суду Харківської області.
16.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Харківської області в заявою про забезпечення позову (передана судді 19.02.2015 року), в якій просив заборонити виконання нотаріальних дій, пов'язаних з відчуженням квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована на ім'я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, посвідченого 19.03.2010 року Державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л., реєстровий № 1-861 до розгляду справи по суті, посилаючись на те, що у зв'язку зі смертю відчужувача за договором ОСОБА_5, заборона зі спірної квартири знята, а також вважає, що відповідач має намір продати спірну квартиру.
Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 19.02.2015 року вказана апеляційна скарга залишена буз руху.
Вказана заява не відповідає встановленим законом вимогам і підлягає поверненню представнику позивача виходячи з наступного:
Згідно з ч.3 ст. 10, п. 5 п. 6 ч. 2 ст. 119, ч. 1 ст. 120, ч. ч. 1,2 ст. 151, ч. 3 ст. 152, ч. 8 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Позивач повинен додати до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.
Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов; вид забезпечення позову який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості потрібні для забезпечення позову.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, згідно змісту, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вказаним законом вимогам, оскільки ним не надано доказів з приводу того що ОСОБА_2 має намір здійснити відчуження спірної квартири .
Відповідно до ч. 8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ч.8 ст.153, ст. 313 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - повернути заявнику.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя -