Справа № 453/34/12 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.
Провадження № 22-ц/783/1780/15 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія: 43
16 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,
при секретарі Ясиновській Я.М.,
за участю Адамовського Ю.В. - представника Сколівської міської ради; відповідача ОСОБА_4 і його представника - адвоката ОСОБА_5; третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року,
У січні 2012 року Сколівська міська рада Львівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, у якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним ордер № 043 від 29.10.2010 року, виданий відповідачу на вселення разом із братом ОСОБА_6, як членом сім'ї, у квартиру АДРЕСА_1 (в подальшому - „спірна квартира").
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідачу разом із членами сім'ї видано оспорюваний ордер на вселення у спірну квартиру як особі, що перебувала на кооперативному обліку при виконавчому комітеті Сколівської міської ради Львівської області, хоча відповідного рішення про його зарахування на кооперативний облік виконавчим комітетом не приймалось, незважаючи на його перебування у відповідному списку. До того ж, відповідач станом на дату видання оспорюваного ордера на вселення у квартиру взагалі не знаходився на загальному, першочерговому та позачерговому обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, а відтак він не міг претендувати на отримання житла у порядку черговості. Крім того, будинок АДРЕСА_1, незважаючи про прийняте виконавчим комітетом рішення про перевід його з нежитлового у житловий, фактично таким (житловим) не являється, він до цього часу не зданий в експлуатацію, як житловий будинок, і залишається незавершеним будівництвом - приміщенням казарми зі ступенем готовності 71 %, що стверджується відповідним технічним висновком (а.с. 3-6).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Визнано недійсним ордер № 043, виданий 29.10.2010 року ОСОБА_4 на вселення разом із членами сім'ї у загальній кількості двоє чоловік у квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 224-227).
Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_4
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Стверджує, що спірна квартира на момент видачі оспорюваного ордеру на вселення у неї відповідала санітарним та технічним нормам житлового законодавства, підтвердженням чого є акт обстеження від 02 березня 2010 року, а також технічний висновок спеціалізованої установи, виготовлений за заявою мешканців будинку в листопаді 2013 року, про придатність квартир будинку для проживання.
Зазначає, що він перебував на кооперативному обліку у виконавчому комітеті Сколівської міської ради і з ним, так як і з іншими, було укладено договір підряду, згідно з яким він зобов'язувався власними зусиллями та за власний рахунок виконати роботи по облаштуванню непридатного для житла в момент передачі приміщення нежитлового фонду Сколівської міської ради - за умови надання йому приміщення, що підлягає облаштуванню, в безстрокове користування з метою постійного проживання у ньому, про що були відповідні рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради (т.2, а.с. 1-9).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статей 42 і 43 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, та в порядку черговості.
В той же час, відповідачем не було подано до суду доказів про зарахування його на квартирний облік в порядку, що встановлений ЖК України.
Судами встановлено та стверджується матеріалами справи, що відповідачу ОСОБА_4 ордер № 043 на вселення разом із членами сім'ї у загальній кількості двоє чоловік у квартиру АДРЕСА_1 було видано 29.10.2010 року (а.с. 7).
Даний ордер було видано на підставі рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області від 19 жовтня 2010 року № 346 "Про видачу ордерів на квартири в будинку АДРЕСА_1" (а.с. 8).
Прийняттю вказаного вище рішення передувало рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області від 16 березня 2010 року № 58 "Про перевід з нежитлового в житловий будинку АДРЕСА_1" (а.с.15), після якого приміщення в будинку почали надаватись громадянам для облаштування їх під житло за власні кошти.
До переводу вказаного будинку в житловий, він являв собою нежитлове приміщення казарми (незавершене будівництво, 79 % готовності), яке було передано на баланс міської ради у 1999 році.
В той же час, Актами житлової комісії виконавчого комітету Сколівської міської ради від 25.02.2011 року, від 09.03.2011 року та від 14.04.2011 року, листом Сколівської районної санітарно-епідеміологічної станції від 22.03.2011 року, Технічним висновком про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж будинку АДРЕСА_1, складеним Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» станом на 24.03.2011 року стверджується, що згаданий будинок станом на 24.03.2011 року «непридатний для експлуатації з використанням під житло» (а.с. 17-19, 20, 21-24, 184-218).
Таким чином, судом безспірно встановлено, що на момент прийняття рішення про видачу ордеру, що оспорюється позивачем, та на момент видачі цього ордеру відповідачеві, надаване йому приміщення не відповідало вимогам благоустроєного житла, що є порушенням вимог ст.ст. 50, 58 ЖК України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання такого ордеру недійсним на підставі ст.59 ЖК України у зв'язку з неправомірними діями посадових осіб при вирішенні питання про надання відповідачеві жилого приміщення.
Правильним є також висновок суду про відсутність підстав для вирішення питання за наслідками визнання ордеру недійсним про надання відповідачеві іншого жилого приміщення, оскільки відповідач не вселився в приміщення, надане йому на підставі недійсного ордеру.
Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року, якою було залишено без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій по аналогічній справі, предметом спору по якій також було визнання недійсним ордера на вселення у приміщення у вище згаданому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 134-135).
За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків оскаржуваного рішення, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити та залишити рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: