Справа № 603/123/15-к
Провадження № 1-кп/603/20/2015
"13" березня 2015 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченої - ОСОБА_4 ;
захисника обвинуваченої - ОСОБА_5 ;
законного представника обвинуваченої - ОСОБА_6 ;
представника служби у справах дітей
Монастириської райдержадміністрації - ОСОБА_7 ;
представника кримінальної міліції у справах дітей
Монастириського РВ УМВС України в Тернопільській області - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Монастириського районного суду Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210140000010 від 17 січня 2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 громадянки України, учениці Бучацького професійно-технічного училища № 26, не одруженої, раніше не судимої
у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -
02 грудня 2014 року близько 10 год. у неповнолітньої ОСОБА_4 під час перебування в одній із кімнат другого поверху будинку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого на АДРЕСА_2 , виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, - а саме грошових коштів ОСОБА_9 в сумі 2740 гривень.
Реалізовуючи свій злочинний намір та доводячи його до логічного завершення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_4 , діючи умисно, бажаючи заволодіти неналежними їй грошима та в подальшому використовувати їх для власних потреб, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, перебуваючи у одній із кімнат другого поверху будинку ОСОБА_9 , розташованого на АДРЕСА_2 , переконавшись, що за її діями не спостерігає ні власник будинку, потерпілий ОСОБА_9 , ні ОСОБА_10 , які на той час знаходилися у приміщенні будинку та її дії ніким не будуть помічені, тобто діючи таємно, відчинила двері шафи, де знаходився плащ потерпілого та з кишені даного плаща викрала грошові кошти, сумою 2740 гривень.
Взявши дані кошти у сумі 2740 гривень, ОСОБА_4 поклала їх у кишеню свого верхнього одягу та покинула приміщення кімнати. Грошові кошти витратила на власні потреби.
Крім того, 16 січня 2015 року близько 18 год. 30 хв. у ОСОБА_4 , яка знаходилась у м. Монастириська Тернопільської області, виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, бажаючи заволодіти неналежним їй майном та в подальшому його привласнити для використання у власних потребах, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, перебуваючи на АДРЕСА_1 , 16 січня 2015 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 підійшла до житлового будинку ОСОБА_9 , направилася до вхідних дерев'яних дверей, що ведуть всередину будинку, та спробувала відчинити їх, однак двері були зачинені.
Після цього, ОСОБА_4 підійшла до вікна, яке знаходиться біля сходів з правої сторони від входу в будинок, з силою потягнула віконну раму на себе, в результаті чого, вікно відчинилось. В подальшому поклала ногу на підвіконник вікна та через відчинене вікно проникла до кухні домогосподарства ОСОБА_9 , звідки піднялася на другий поверх будинку до кімнати, у якій спав потерпілий ОСОБА_9 . Підійшовши до ліжка, на якому знаходився ОСОБА_9 , діючи умисно, доводячи свій злочинний намір до логічного завершення, пересвідчившись, що ОСОБА_9 міцно спить, не відчуває та не усвідомлює факту присутності посторонньої особи у кімнаті, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, а також, що вона ніким не буде помічена, тобто діючи таємно, бажаючи заволодіти неналежним їй майном та в подальшому його привласнити для використання у власних потребах, тобто переслідуючи корисливі мотиви і мету, ОСОБА_4 підняла покривало, яким накрився потерпілий ОСОБА_9 , та почала шукати грошові кошти у кишенях його одягу. Знайшовши у лівій кишені штанів грошові кошти в сумі 700 гривень, ОСОБА_4 забрала вказану суму коштів, поклала їх у кишеню свого верхнього одягу та пішла до вихідних дверей, які знаходяться на другому поверсі, та ведуть на вулицю.
Відчинивши двері, ОСОБА_4 вийшла з домогосподарства ОСОБА_9 на його подвір'я та через металеву хвіртку вийшла на вулицю Володимира Великого м. Монастириська. Грошові кошти витратила на власні потреби.
Допитана під час судового розгляду неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті та під час допиту надала суду показання, що дійсно 02 грудня 2014 року близько 10 год. вона перебувала в житловому будинку потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив її про місцезнаходження грошових коштів в одній з кімнат другого поверху та попросив обвинувачену взяти звідти грошові кошти у сумі 50 грн., оскільки не хотів особисто йти на другий поверх. Обвинувачена піднялася на другий поверх, а потерпілий та її подруга ОСОБА_11 залишилися на першому поверсі. Піднявшись на другий поверх, зайшовши в одну з кімнат, відчинивши шафу, ОСОБА_4 занурила руку в кишеню плаща потерпілого, звідки витягнула значну кількість грошових купюр різними номіналами. Побашивши велику суму грошових коштів у обвинуваченої виник намір їх украсти. ОСОБА_4 взяла частину грошових коштів сумою 2740 грн., про що дізналася після подальшого їх підрахування та поклала у кишеню своєї куртки. Після цього обвинувачена покинула приміщення кімнати, де знаходилися грошові кошти, зійшла на перший поверх, потерпілому та ОСОБА_11 повідомила, що взяла лише 50 гривень, за що подякувала та разом із ОСОБА_11 вийшла із будинку та направилася в напрямку автостанції м. Монастириська.
Також, обвинувачена в ході судового розгляду зазначила, що 16 січня 2015 року біля 17:00 год. вона приїхала в м. Монастириська та зустрілася зі своєю подругою ОСОБА_12 . Під час розмови з подругою обвинувачена сказала, що їй необхідно відлучитися у справах на пів години та попросила ОСОБА_13 почекати її в обумовленому місці. Їй потрібні були грошові кошти, з метою отримання яких вирішила піти до ОСОБА_9 , оскільки знала, що потерпілий є пенсіонером та має певні заощадження. Коли обвинувачена прийшла під будинок ОСОБА_9 , дізналася, що двері будинку зачинені. Вона постукала у вікно, однак двері ніхто не відчинив. У ОСОБА_4 виникла ідея проникнути у приміщення будинку та пошукати там грошові кошти. Обвинувачена підійшла до вікна, яке знаходиться на першому поверсі з правої сторони від входу в будинок та з силою потягнула його на себе. Вікно відчинилось. Відчинивши вікно ОСОБА_4 проникла на кухню будинку, після чого зачинила за собою вікно, прикрила його шторою, пішла сходами на другий поверх будинку.
Піднявшись на другий поверх обвинувачена побачила, що телевізор ввімкнений, підійшла до нього та зробила гучнішим звук, щоб ОСОБА_9 не почув, що хтось ходить по кімнаті.
Відчинивши двері однієї з кімнат ОСОБА_4 побачила потерпілого, який спав на ліжку. Підійшовши до ліжка, обвинувачена відкинула в сторону ковдру з потерпілого та побачила що з кишені його штанів випадають грошові кошти, які поклала у кишеню своєї куртки, накрила знову ОСОБА_9 ковдрою, зачинила двері кімнати. Після цього підійшла до телевізора, стишила гучність звуку та спустилася на перший поверх, щоб взяти ключі, якими відчиняються вхідні двері будинку на другому поверсі. Відчинивши дані двері ОСОБА_4 вийшла на вулицю, підійшла до вікна і ще раз переконалася, що воно зачинене. Після цього, ОСОБА_4 вийшла з домогосподарства ОСОБА_9 на вулицю Володимира Великого м. Монастириська.
Обвинувачена вважає за недоречне, у відповідності до ч 3 ст. 349 КПК України, досліджувати докази відносно фактичних обставин вчиненого нею діяння. Розуміє, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Законний представник та захисник під час судового розгляду підтримали думку обвинуваченої, погодилися із висловленою нею позицією, зазначили, що вони у повному обсязі розуміють правові наслідки недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За згодою осіб, які беруть участь в судовому розгляді ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, а саме, таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 02 грудня 2014 року, а також крадіжки, поєднаної з проникненням у житло потерпілого ОСОБА_9 16 січня 2015 року, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження відсутні.
За таких обставин, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали, що характеризують її особу, ставлення неповнолітньої до вчиненого нею діяння, умови її життя та виховання суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчинені інкримінованих їй злочинів за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а також за ч. 3 ст. 185 КК України, - крадіжка, поєднана з проникненням у житло.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 згідно з вимогами ст.ст. 65-67, 104 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності зі ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжким, думку потерпілого, який просить обвинувачену суворо не карати, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, умови її життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» акцентовано на необхідності суворого дотримання при призначенні покарання неповнолітнім принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки його метою є виправлення, виховання та соціальна реабілітація засудженого.
Як ознаки, що характеризують особу обвинуваченого, суд ураховує, що обвинувачена, є неповнолітньою, раніше не судимою, особою, якій службою у справах дітей Монастириської райдержадміністрації надано статус дитини, що опинилася в складних життєвих обставинах, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Стан фізичного здоров'я обвинуваченої є нормальним. Обвинувачена загалом здорова, проте хронічний комплексний тонзиліт є загальним захворюванням організму, яке не прогресує у своєму розвитку. Разом з тим, за місцем проживання ОСОБА_4 негативно характеризується, також з 27.02.2014 року по 27.02.2015 року обвинувачена двічі притягувалася до адміністративної відповідальності: 17.07.2014 року за ч.1 ст.178 КУпАП, 11.02.2015 року за ч.1 ст. 175-1 КУпАП.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачена активно сприяла розкриттю злочину, визнала свою вину та щиро покаялася у вчиненому, вчинила злочин будучи неповнолітньою.
Разом з тим, судом встановлено, що обставиною, яка обтяжує покарання у відповідності з вимогами ст. 67 КК України є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Окрім того, дослідивши умови життя та виховання обвинуваченої, її взаємини із дорослими та їхній вплив на обвинувачену, рівень її розвитку, особливості її характеру та темпераменту та інші особливості особи неповнолітньої обвинуваченої суд встановив, що неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком, бабусею, двома молодшими сестрами-близнючками, тіткою, старшим та молодшим двоюрідними братами, молодшою двоюрідною сестрою.
Обвинувачену виховує лише батько, оскільки рідна мати покинула дітей ще маленькими. Окрім батька, вихованням ОСОБА_4 займається її тітка та бабуся, з якими неповнолітня проживає. Сім'я приділяє увагу вихованню ОСОБА_4 , вживає заходів щодо профілактики її негативної поведінки. Разом з тим, обвинувачена є важковиховуваним підлітком, замкнута, нещира, приховує свої справжі думки, погляди, бажання та переконання. Не завжди дотримується даних обіцянок.
Обвинувачена не підтримує близьких стосунків з рідними та двоюрідними сестрами і братами, проте дуже часто спілкується з ровесниками: ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 жителькою м. Монастириська, ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 жителькою с. Високе Монастириського району, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 жителькою с. Велеснів Монастириського району, ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6 жителькою с. Цвітова Бучацького району, які є підлітками, що потрапили у конфлікт із законом.
Разом з тим, з'ясовано, що службою у справах дітей Монастириської райдержадміністрації з неповнолітньою ОСОБА_4 протягом січня-квітня 2014 року проводилася індивідуальна виховна робота щодо недопущення вчинення правопорушень, ведення здорового способу життя.
З 08.08.2014 року ОСОБА_4 перебуває на обліку служби у справах дітей Монастириської райдержадміністрації як дитина, що опинилася в складних життєвих обставинах та схильна до скоєння правопорушень.
На даний час обвинувачена є ученицею державного навчального закладу “Бучацьке професійно-технічне училище” за спеціальністю перукаря.
У ході судового розгляду встановлено, що до вчинення обвинуваченою злочинів та їхнього виявлення працівниками правоохоронних органів за місцем навчання вона зарекомендувала себе з негативної сторони: пропускала заняття без поважних причин, порушувала правила проживання у гуртожитку, піддавалася негативному впливу з боку сторонніх осіб, мала негативні звички (паління, вживання слабоалкогольних та алкогольних напоїв). За час навчання постійно перебувала під контролем майстра, соціального педагога, вихователя гуртожитку, проте докладала всіх зусиль, щоб уникнути їхнього контролю.
Під час вивчення поведінки обвинуваченої після вчинення нею злочинів, встановлено, що за місцем свого навчання обвинувачена виправилася, її поведінка покращилася, на уроках неповнолітня ОСОБА_4 слухає уважно, спілкується з одногрупниками.
Крім цього, обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд бере до уваги правило 5.1. Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінських правил), згідно з яким, система правосуддя стосовно неповнолітніх повинна бути спрямована на забезпечення благополуччя неповнолітнього і забезпечення того, щоб будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників були завжди співмірними як з особливостями особи правопорушника, так і з обставинами правопорушення. Як передбачено п.17 вищевказаних правил, яким регламентовано керівні принципи винесення судового рішення та вибору заходів впливу, при виборі заходів впливу компетентний орган повинен керуватися наступними принципами: заходи впливу завжди повинні бути співмірними не лише з обставинами і тяжкістю правопорушення, але і з становищем та потребами неповнолітнього, а також з потребами суспільства; обмеження особистої свободи неповнолітнього повинні бути накладені лише після виваженого розгляду справи і повинні бути зведені до можливого мінімуму; визначальним фактором під час розгляду справи щодо неповнолітньої особи повинно бути її благополуччя
Окрім цього, суд вважає, що зазначені у вироку суду протиправні діяння, вчинені неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_4 , відбулися у зв'язку із неналежним її вихованням з боку батька ОСОБА_6 , послабленим впливом на її поведінку інших членів сім'ї обвинуваченої, які займаються її вихованням.
Також судом не встановлено, що обвинувачена була залучена в злочинну діяльність дорослими підбурювачами.
Таким чином, обмірковуючи вид і міру покарання неповнолітній обвинуваченій ОСОБА_4 , ураховуючи вищевказані обставини, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі з призначенням строку наближеного до мінімального.
Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 можливі без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне застосувати ст. 75 та ст. 104 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк, оскільки її виправлення можливе без відбування покарання та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Заходи забезпечення кримінального провадження у формі арешту майна, запобіжних заходів стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 не обиралися.
Цивільний позов до обвинуваченої не пред'являвся.
Процесуальні витрати по кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 129, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
ОСОБА_4 визнати винуватою вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 104, 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до апеляційного суду Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку. Учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні, вирок надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1